Я здійснювала дослідження, в якому зокрема розглядала брехню та секрети, які люди втаємничують від своїх партнерів. Ну, ви зрозуміли, від людей, яким ми складаємо клятви вірності, яким ми говоримо «я кохаю тебе», з якими ділимо постіль і життя. Дослідження з вибіркою 80 000 осіб показує, що секрети і брехня у стосунках є нормальною практикою в усьому світі.43% чоловіків і 33% жінок кажуть, що у них є серйозний секрет від партнера. Власне, 27% людей, які сказали, що вони «неймовірно щасливі у шлюбі», визнали, що у них є таємниці (у Франції та Італії секрети вважаються чимось зрозумілим: у цих країнах 75% опитаних чоловіків і жінок зізналися, що приховують від партнера щось серйозне).
Щодо брехні, то 75% чоловіків і 71% жінок сказали, що час від часу брешуть своєму партнерові (69% серед найщасливіших пар).
Що ж відбувається? Де ж таке вихвалюване нами щире спілкування та довіра, які терапевти і книги зі здобуття щастя називають необхідною деталлю успішного шлюбу або стосунків?
Іноді невірний партнер просто вмирає від бажання похвалитися про успішне завоювання
Правда в тому, що всі ми розуміємо: справжні стосунки не такі плоскі та картонні, як святкові листівки. Ми знаємо, що фасад, який ми демонструємо не тільки світу, але і своєму партнеру, – це не вся правда про те, ким ми є. Ми брешемо не тільки в дрібницях – ми приховуємо і серйозні речі. У деяких парах люди не знають, що їхній партнер не довчився у коледжі, жодного разу не відчував оргазму, як і раніше, бачиться зі своїм шкільним коханням. Вони не знають, що їхній партнер не був у армії або що він двадцять років був закоханий у кращу подругу або друга. Кожне життя є сумішшю реальності та вигадок.
Люди не можуть змиритися з тим, яким, згідно з очікуваннями, буде реакція на всю правду, навіть від людини, яка освідчилася їм у коханні.
Оскільки ми знаємо, що зберігаємо чимало секретів, нам завжди цікаво, які секрети є в інших. Якщо це секрет, розкритий у новинах, він може навіть поліпшити нам настрій, адже порівняно з ним наш секрет здається не таким вже страшним.
Але що мені здається неймовірно цікавим, так це наше прагнення поділитися з кимось своїм секретом. Католицька церква, до речі, вже давно вловила цю фішку. Організувавши кімнатки, в яких можна розповісти великий або маленький секрет без наслідків, церква дала своїм парафіянам можливість позбутися тягаря їхніх таємниць.
Зберігання секретів мучить більшість людей, хоч і не всіх. Іноді невірний партнер просто вмирає від бажання похвалитися про успішне завоювання – і йому потрібен хтось «надійний», щоб виговоритися. В інших випадках секрет стає причиною справжніх переживань; або через те, що винна сторона зрадила своїм власним цінностям, або ж з часом їх все більше турбує можливість викриття. Як гадаєте, чому співкамерники розповідають один одному про те, що насправді винні, навіть якщо це матиме для них юридичні наслідки – аж до смертного вироку?
Люди відчувають як потребу зберігати секрети, так і потребу ділитися ними. Ми можемо потрапляти до обох категорій. Ми можемо прагнути знати чужі секрети, але при цьому берегти свої. І недарма. Секрети недаремно називаються секретами. Ми можемо втратити повагу, любов, навіть волю, якщо вони стануть відомі іншим. Проте дослідження показує, що найчастіше секрети так і залишаються секретами – як у політиці та на роботі, так і в коханні.
Пеппер Шварц - НВ
