Після новини про ймовірну відставку міністра посли ключових країн Євросоюзу, США та Канади виступили з різкою заявою, в якій висловили глибоке розчарування подіями в Україні. «Протягом минулого року пан Абромавичус і його професійна команда досягли важливих зрушень у впровадженні жорстких, але необхідних економічних реформ, покликаних стабілізувати українську економіку, викорінити хронічну корупцію, привести Україну у відповідність до вимог програми МВФ і сприяти формуванню більш відкритої і прозорої влади», -- сказано в заяві послів.У свою чергу котирування українських євробондів відразу після оголошення новини впали на 2% і продовжують своє зниження, розповідає Сергій Фурса з Dragon Capital. Він впевнений, що відставка міністра – це негативний сигнал для інвесторів. Ситуація ускладнюється ще й тим, що Абромавичус не перший з міністрів-реформаторів, хто вирішив піти у відставку. Раніше про це заявив глава Мінінфраструктури Андрій Пивоварський і голова МОЗ Олександр Квіташвілі. Інформація, яку міністр економіки озвучив на прес-конференції, в очах інвесторів може говорити про гальмування реформ в Україні, що може негативно відбитися на вартості та перспективі українських цінних паперів, зазначає Фурса.
З тим, що відставка міністра економіки підірве і так хитку довіру інвесторів до України, згоден і виконавчий директор ІК Concorde Capital Андрій Герус. За його словами, власники цінних паперів та інвестори дуже чутливо ставляться до таких речей.
Крім того, Абромавичус був драйвером призначень на держпідприємства на конкурсах. «А ці призначення є дуже важливими, так як саме там відбувається основний «дерибан». І саме конкурси та нормальні зарплати, за які виступав міністр, цей «дерибан» повинні були зупинити. І заощадити додаткові кошти для бюджету», -- пояснює Герус.
Співзасновник Центру вільної економіки ім. Кахи Бендукідзе Володимир Федорін не виключає, що відставка Абромавичуса призведе до масштабної політичної кризи, яка може загальмувати економічне зростання. «Я думаю, що відставка Абромавичуса - це початок серйозної назрілої політичної кризи. На українській економіці це позначиться таким чином: поки політична криза не розв'яжеться, ми не будемо мати навіть тих реформ, які були млявими й повільними, -- каже Федорін. - Це означає, що вихід на траєкторію сталого економічного зростання відкладається».
З іншого боку, без політичної кризи Україна не може розраховувати на прискорення реформ і в цьому сенсі можна дійти парадоксального твердження, що відставка міністра повинна позитивно позначитися на довгострокових економічних перспективах, каже Федорін. «Якщо відбудеться відставка уряду і призначення нового Кабміну, націленого на швидкі реформи, то це буде позитивний результат», -- зазначає він.
Серед основних досягнень голови Мінекономіки учасники ринку називають дерегуляцію і скасування низки спеціальних дозволів, ліцензій, впровадження нової електронної системи державних закупівель ProZorro і боротьбу з корупцією всередині відомства.
Абромавичус стояв на ліберальних ринкових позиціях, виступаючи за тотальну приватизацію та дерегуляцію. Він наполягав на призначенні голів монополій на відкритих конкурсах, а не за квотним принципом, який діє зараз. Міністр економіки робив ставку на розвиток дрібного і середнього бізнесу, неодноразово заявляючи, що не має наміру більше підтримувати великі промислові підприємства та індустрії. «Ми вже багато років жили, поки державою керували олігархи і промислове лобі. Ця політика показала свою неспроможність. Зробимо ставку на середній і дрібний бізнес», -- заявляв він в інтерв'ю НВ.
Звісно, діяльність міністра викликала чимало нарікань з боку промислового лобі. Так голова Союзу хіміків Олексій Голубов вважає, що Абромавичус хотів знищити промисловість. “Це такий непрофесіоналізм, який навіть важко оцінювати,— впевнено заявляв Голубов.— Існує інфраструктура, існують підприємства, існує сировинна база для тієї ж металургії. І влада каже — давайте якось без цього обійдемося, а почнемо створювати нове. Маячня".
Критикували Абромавичуса й ліберальні економісти, але вже за недостатній радикалізм у реформах. «Його трагедія в тому, що на словах він хотів широкомасштабних реформ, але на ділі нічого особливо радикального робити не хотів. На мій погляд, у нього були два основні завдання, про які я говорив як у публічній, так і не публічній площині, з якими він не впорався. Негайно провести регуляторну гільйотину і закрити своє міністерство та залишити офіс з 30-50 чоловік, який би займався економічним прогнозуванням. Цього зроблено не було», -- розмірковує голова Фонду Блейзера Олег Устенко.
У будь-якому випадку, за словами Геруса, Абромавичус був першим за 25 років сучасним міністром, який думав, що треба розвивати економіку в цілому, надаючи усім рівні можливості, а не ту чи іншу конкретну галузь. «Він був першим, хто створював правила, які допомагали бізнесу в цілому, а не конкретно взятому заводу. Першим, хто не займався банальним лобізмом і протекторатом», -- каже виконавчий директор ІК Concorde Capital.
Олег Гавриш, Євген Чорновалов - НВ
