У червні 2009 року Володимир Путін раптово взявся за ідею митного союзу з Білоруссю і Казахстаном. Незабаром ця ініціатива отримала назву Євразійський Економічний Союз (ЄЕС). У вересні 2013 до нього погодилася приєднатися Вірменія, Киргизстан вступив до ЄЕС у 2015 році.Це російська ініціатива, в якій першість в усьому належить Росії. Її секретаріат знаходиться в Москві. Проте, здаэться, ця організація працює зовсім не на користь РФ.
ЄЕС копіює Європейський союз (ЄС), але при цьому дуже від нього відрізняється. Заявлена мета – економічна інтеграція, тобто, більша свобода торгівлі, але згаданий митний союз навіть не є зоною вільної торгівлі. Безліч сільськогосподарських товарів позбавлені можливості входу в країну через санітарні обмеження РФ (які, здається, запроваджені завдяки деяким російським сільськогосподарським виробникам), і російські споживачі не мають переваг завдяки дешевшим продуктам. Казахські чиновники гірко скаржаться на неможливість транспортування своєї нафти і газу через державні трубопроводи. Імпортні тарифи були гармонізовані, але експортні – ні.
Щоб стати більш конкурентоспроможними, економікам потрібно відкритися для конкуренції з навколишнім світом. ЄЕС робить прямо протилежне. Як домінуюча сила, Росія змусила інші країни підняти свої тарифи до більш високого російського рівня. Казахстан не виробляє машини, але його все одно змусили підняти тарифи, тож тепер представники казахського середнього класу платять за російські машини більше, ніж раніше за південнокорейські та японські автомобілі. Росія отримала ринки, що не мають альтернатив, але, як наслідок, це зашкодить її конкурентоспроможності.
Навіть якщо б ЄЕС був відкритим ринком, його члени не обов'язково б мали зиск від такого союзу. Він невеликий – всього 1,6% від світового ВВП при нинішньому курсі валют, менше однієї десятої частини ЄС. Його члени знаходяться на дуже різних рівнях економічного розвитку і мають надто неоднорідні структури, щоб у такому митному союзі був сенс. Економічні підрахунки дозволяють припустити, що ЄЕС радше виконує функцію переорієнтації торгівлі, ніж її генерування, тим самим зменшуючи загальну додану вартість.
Нехтування Путіна найближчими союзниками шкодить відносинам з ними
Одинадцять країн Східної Європи, які приєдналися до ЄС, отримали значні вигоди від переходу на європейські правила і стандарти, які модернізували їх управління і законодавство. ЄЕС, навпаки, зміцнив застарілі радянські стандарти через міждержавний договір, який перешкоджає модернізації.
Президент Європейської Комісії Жан-Клод Юнкер запропонував встановити ближчі відносини між ЄС та ЄЕС. Кремль одразу відповів, що ця пропозиція нереалістична. Це, найімовірніше, правда: ЄС та ЄЕС навряд чи стануть сумісними партнерами. Євросоюз є дійсно багатосторонньою організацією, тоді як Росія одноосібно домінує в ЄЕС. Зазвичай, Путін приймає основні рішення, підкоряючись імпульсу – таким чином він прийняв у союз Вірменію, оголосив санкції проти України і Туреччини, навіть не обговоривши це з іншими лідерами країн Євразійського економічного союзу. Таке нехтування найближчими союзниками шкодить відносинам з ними. Білорусь і Казахстан різко висловили незгоду з санкціями проти України і Туреччини. Казахстан наполіг на тому, що ЄЕС повинен залишатися суто економічним об'єднанням, а не політичним, тим самим ветувавши спроби Росії перейменувати його в Євразійський союз.
Через ЄЕС Росія не змогла отримати вигоду від торговельної лібералізації, каталізатором якої мав стати її вступ до СОТ у 2012 році. Таким чином, ЄЕС блокує зовнішню економічну інтеграцію Росії, яка набагато важливіша для країни, ніж усе, що може запропонувати ЄЕС. Ба більше, створення Євразійського економічного союзу на два роки відклало вступ Росії до СОТ, і на чотири роки – вступ Казахстану.
Крім усього цього, ЄЕС дорого обходиться російському бюджету. Білорусь отримує від РФ до $10 млрд субсидій на рік, здебільшого за рахунок дешевих нафти і газу, певним чином зазначених у правилах ЄЕС. Росії довелося вкластися в різноманітні інвестиційні проекти, щоб переконати Киргизстан приєднатися до союзу, а також вона погодилася відмовитися від диспропорційної частки загальних митних доходів на користь інших членів ЄЕС.
ЄЕС ізолює країну від решти світу, перешкоджає модернізації російської економіки і погіршує стосунки з найближчими сусідами, і, до того ж, коштує мільярди доларів на рік. Заради національних інтересів Росії такій шкідливій політиці слід покласти край.
У РФ є краща альтернатива: Договір про вільну торгівлю країн СНД, укладений у жовтні 2011 року. Його підписали дев'ять країн, і з того часу вісім з них, з Україною включно, цей договір ратифікували, отже формально він чинний. Він базується на принципах СОТ і буде генерувати торгівлю, а не перенаправляти. Він дозволить нинішнім членам ЄЕС розробити двосторонню співпрацю з ЄС до обопільної вигоди, а не відгороджуватися від неї.
Але, що недивно, Путін знову все зробив не так. Якраз перед Новим роком він підписав виключення України з угоди про вільну торгівлю, ухвалене Радою Федерації 25 грудня (за винятком експорту газу в Україну, Газпрому відчайдушно потрібні гроші), не розуміючи, що він не має на це права без згоди інших партнерів по ЄЕС, які відмовилися приєднатися до цього раптового ходу проти України.
З Євразійським економічним союзом поекспериментували. Він не працює. І Росії, і іншим членам ЄЕС без нього було б краще.
Андрес Аслунд -нВ
