На початку зими українські ЗМІ обговорювали “рейдерське захоплення” житомирської кондитерської фабрики. Навколо неї у прямому сенсі відбулися бої: людей ранили, шпиталізували, десятками арештовували. На фабрику заходили тітушки, працівники підприємства перекривали дорогу “Київ-Чоп”. Врешті справа потрапила до Національного антикорупційного бюро, адже захоплення пов' язували з народним депутатом Сергієм Пашинським. Доки НАБУ веде слідство, в програмі "Наші гроші" з Денисом Бігус вирішили розібратися - що відбулося насправді.
Фігура перша. Груднева.
Битва за фабрику вартістю близько 100 мільйонів доларів виникла між двома бізнес-групами. Одна - підприємця Ігоря Бойка, який мешкає в Україні. Інша сформована бізнесменами Юрієм Ліщинським, Романом Кацнельсоном та Аркадієм Воловиком. Ліщинський раніше жив в Україні, потім переїхав до США, займається продажем сировини для кондитерки.
Грудневий скандал - лише найсвіжіший у довгій боротьбі між групами. Він виник через те, що компанія Товариство з додатковою відповідальністю “ЖЛ” - основна юридична особа фабрики - зникла з держреєстру юросіб. Викреслення ТДВ “ЖЛ” домоглася через суд акціонерка фабрики до 2003 року Ніна Грущак, яка цим судом підіграла групі Ліщинського.
Житомирянка Грущак вимагала у листопаді 2015 скасувати реєстрацію житомирської компанії у, чомусь, Полтавському суді. Потім вона відкликала позов і подала до Тернопільського суду. Грущак запевняла, що поява ТДВ “ЖЛ” - незаконна. І суд із нею погодився.
У виконанні судової постанови Ніні Іванівні підіграв реєстратор Житомирського міського управління юстиції В'ячеслав Лоханчук. Перебуваючи на лікарняному, він скасував реєстраційний запис щодо ТДВ “ЖЛ” і відновив ЗАТ “Житомирські ласощі”. Цією юрособою фабрика була до 2011 року. Також реєстратор змінив директора. Як стверджують у ГТУ юстиції Житомирської області, документів, на підставі яких зроблені ці записи, не виявлено.
29 листопада приватний нотаріус із Дніпропетровська у вихідний перереєстровує все майно ТДВ “ЖЛ” на відтворене ЗАТ “Житомирські ласощі”. Пізніше нотаріус заявила, що цього не робила, а хтось скористався її ключем до автоматизованої системи. Тож нині цю справу розслідує поліція.
Юристи Ігоря Бойка через суд повернули майно ТДВ “ЖЛ”, а через інший суд відновили ТДВ. Однак виконати ухвалу не було кому. Під приводом службового розслідування майже всіх реєстраторів Житомира відсторонили від роботи. А їхні повноваження надали кільком реєстраторам у районах Житомирської області. Більшість із них, за словами юристів Ігоря Бойка, пішли на лікарняний. Робочий реєстратор знайшовся у Коростишеві. Ось як описує ту зустріч Ігор Бойко: “Реєстратор бере в нас документи, бере якісь папери, виходить в другий кабінет, через вікно вилазить і тікає. Без верхнього одягу тікає додому. На слідуючий день вона захворіла”.
Пізніше Житомирський апеляційний адміністративний суд уточнив, що відновлення ТДВ “ЖЛ” - не остаточне.
Нині Головним управлінням юстиції у Житомирській області керує Олег Горай. Його призначенням перед міністром юстиції опікувалися народні депутати з “Народного фронту” Сергій Пашинський та Павло Дзюблик.
Юристи ТДВ “ЖЛ” Ігоря Бойка називають це не просто збігом обставин, і звинувачують Пашинського у рейдерстві. Говорять - під час попереднього конфлікту навколо фабрики родина Пашинського начебто отримала 15 % фабрики, а потім Пашинський захотів половину підприємства. Йому відмовили.
Фігура друга. Пашинська.
Подібні до сьогоднішніх події вже відбувалися на житомирській фабриці у 2010 році. Тоді уперше і “засвітився” народний депутат Сергій Пашинський. Навесні 2010 за несплату податків арештовують голову правління "Ласощів" Євгена Гамова. За нього вступається Пашинський, на той час - керівник виборчого штабу Юлії Тимошенко у Житомирській області. Сергій Володимирович організовує прес-конференції, називає арешт Гамова політичним замовленням. Адже на виборах “Житомирські ласощі” активно підтримують Юлію Тимошенко, навіть друкують коробки цукерок із фотографіями ЮВТ. Гамова згодом виправдовують.
Саме тоді, 2010-го, у гру вступає родина Тетяни Етенко - це сестра дружини Сергія Пашинського, Руслани. Тетяна та її чоловік Євген Дорошенко представляють компанію-акціонера “Cream-caramel limited” у ЗАТ “Житомирські ласощі” - саме так на той час фабрика значилася у документах. Те, що саме Дорошенко та Етенко представляють “Cream-caramel limited”, засвідчує довіреність, підписана директором "Крем-карамелі" Джеймсом Дікінсом.
Дві акціонерки фабрики подають до суду на Житомирське теруправління Державної комісії з цінних паперів з вимогою скасувати акції 3-6 випусків акцій “Житомирських ласощів”, якими володіла переважно швейцарська фірма “Delta capital SA”.
“Дельта” була основним тримачем акцій кондитерської фабрики на той час. Одна акціонерка - власник 78 акцій, друга - 98. І за їхнім позовом скасовують 23 млн. акцій. Позовна заява однієї з акціонерок, житомирянки, прийшла з київської адреси, за якою мешкала у той час Тетяна Етенко.
“Дельтою” спочатку володіли по 33 відсотки Ігор Бойко, Юрій Ліщинський та Роман Кацнельсон. Із часом Ліщинський і Кацнельсон продали свої частки, і в “Дельту” зайшла нідерландська фірма “Trans ocean capital BV”, якою через американську “Transocean capital LLC” володіють американці Юрій Ліщинський, Роман Кацнельсон та Аркадій Воловик.
Бойко увійшов у “Житомирські ласощі” у 2006 році на запрошення американців. Сам Ігор Ярославович запевняє, що він погодився на 25 відсотків з умовою, що викупить решту 75 відсотків у партнерів, що пізніше і зробив. Однак належних документів Бойко не надав, тож цій інформації нема підтвердження.
Після скасування акцій “Дельти” швейцарська компанія зникає з реєстру акціонерів, а натомість з'являються кіпрські “Пелікер Холдінг” ("Peliker holdings LTD"), “Оленіда ЛТД” ("Olenida LTD") та британська “Cream-caramel limited”. Кіпрські компанії контролює Ігор Бойко. Власником “Карамелі” значиться фірма “Promotion Business LTD”. А власником “Промоушену” значиться особа, яка володіє акціями на пред’явника. Тобто, визначити реального власника неможливо. Проте у розпорядженні журналістів є довіреність представляти інтереси “Карамелі”, виписана на Тетяну Етенко та Євгена Дорошенка.
Житомирські слідчі так і не встановили підстави набуття цими компаніями прав власності у ЗАТ. Однак саме ці три компанії значаться власниками 61 % голосів акціонерів. Ще 25 % володіє Ігор Бойко, решта - фізичні особи. На зборах у листопаді 2010 “Пелікер Холдінг” і “Оленіду ЛТД” представляє Бойко, “Крем-карамель лімітед” - сестра дружини Сергія Пашинського - Тетяна Етенко.
За кілька місяців до цих подій чоловік Тетяни Етенко Євген Дорошенко підписав із Ігорем Бойком партнерську угоду про передачу 15 % “Житомирських ласощів” Дорошенку. Документ підписаний 1 липня 2010 року, нотаріально не завірений. Пізніше Дорошенко підписав із Бойком угоду на 7, 5 % ТДВ "ЖЛ".
Також Євген Дорошенко увійшов у ПрАТ “Акція-реєстр”. Товариство було реєстроутримувачем ЗАТ “Житомирські ласощі”. Саме воно складало і надавало потім у суди реєстр нових власників ЗАТ. Через кілька років реєстр загадково зник: після припинення ЗАТ "Житомирські ласощі", “Акція-Реєстр” передала документи правонаступнику “Житомирських ласощів” - ТДВ “ЖЛ” Бойка. Реєстр зберігали у підвалі, підвал затопило, тому всі документи “знищені шляхом розмокання паперу та не підлягають відновленню”. Чоловік, який представляв “Акцію-реєстр” у судах по “Житомирських ласощах” - Олександр Петренко - теж зник у лютому минулого року. Ігор Бойко пропонує за інформацію про Петренка 500 тисяч гривень.
Перед конфліктом 2010 у “Дельти”, крім постійного зберігача акцій - “Юнікредитбанку” додався ще один - “Агрокомбанк”. Серед власників цього банку значиться Тетяна Етенко, а опосередковано банком співволодіє ТОВ “Будресурс”, співзасновниця якого Ірина Шпильова разом із Сергієм Пашинським заснувала благодійний фонд Пашинського.
2010-го у ЗАТ “Житомирські ласощі” відбуваються збори, про які не повідомляють “Дельта кепітал С.А”. Ніби через те, що “Дельта” після скасування випусків акцій уже не була акціонером. Хоча формально “Дельта” ще володіє акціями інших випусків, тож акціонером все ж є (хоча її частка суттєво зменшилася). На цих зборах ЗАТ “Житомирські ласощі”, підприємство з активами у 400 мільйонів гривень, зливають із ТОВ “Будстайл XXI” Ігоря Бойка, яке має активів на 63 тисячі гривень. Потім ЗАТ “Житомирські ласощі” перейменовують у ТдВ “ЖЛ”. Узаконили такі дії низкою судових рішень. Фабрику посилено охороняють, тож перед зборами акціонери “Дельта кепітал” просто не можуть потрапити у приміщення.
Після зборів починається співпраця Ігоря Бойка із сестрою дружини Сергія Пашинського Тетяною Етенко та її чоловіком Євгеном Дорошенком. У розпоряженні журналістів є платіжки на майже 2 млн. грн, які заплатила кондитерська фабрика ФОП Етенко. Гроші проведені як оплата юридичних послуг у період із 2011 по 2013 рік. Також є талони на обслуговування автомобілів, що належать родині Етенко. У 2013 році зафіксовано, що на Тетяну Етенко й Євгена Дорошенка було оформлено “Ренесанс логістик сістемс”. Ця фірма - генеральний перевізник виробів “Житомирських ласощів”, здійснювала вантажні перевезення на території країн СНД, мала свій автопарк. За словами Ігоря Бойка, на фірмі була заправка, ремонтний цех і 30 фур. "Ця компанія коштувала близько 4 мільйонів доларів, річний прибуток цієї компанії становив – чистий – близько 8-10 мільйонів гривень", - каже член наглядової ради ТДВ “ЖЛ” Денис Долинський.
По документах, у статутному капіталі фірми значився лише м’який куточок, телевізор, телефон, тож родичі дружини Пашинського купили 65 % “Ренесансу” у 2011 році за 32 тисячі гривень. Фактично, це був дарунок. Ігор Бойко стверджує, що згодом вони викупили всю компанію. Доказом цього може бути те, що “Ренесанс логістик сістемс” згодом приєдналася до “Глобал юніверсал лоджистік лімітед”, кінцевим бенефіціарним власником якої нині значиться Євген Дорошенко. Одразу після продажу “Ренесансу” Етенко керівники кондитерської фабрики перерахували на нього понад 3 млн. грн., оформивши це як купівлю цінних паперів.
Також Євген Дорошенко у 2011 році начебто купив дві квартири у структури кондитерської фабрики - “Ренесанс Кепітал Інвест”. У Львові, по вул. Кубанська, 8. Перша квартира мала площу 128 м. і ціну 640 500 грн. з ПДВ. Друга - 142,9 кв.м. і ціну 714 500 грн з ПДВ. Тетяна Етенко у тієї ж структури начебто купила ще одну квартиру в тому ж будинку (142 кв.м. за 712 000 грн з ПДВ). Ми не випадково пишемо “начебто”. Загальна вартість квартир - 2 067 000 грн. І саме таку суму з точністю до гривні за кілька місяців після “купівлі” квартир “Ренесанс кепітал інвест” переводить за консультаційні послуги на ФОП Черній Ірина Вікторівна. Пані Черній разом із Євгеном Дорошенком - співвласниця фірми “Гул-транс”. Керує “Гул-трансом” Тетяна Етенко.
За слів самої Тетяни Етенко, її чоловік не отримував 15 % у “Житомирських ласощах”. Проте жінка зазначила, що Дорошенку ”пропонували партнерство” як розрахунок за юридичні послуги - “мав на себе взяти створення юридичної служби, створити службу безпеки, а також вести особисті справи Бойка”.
Фігура третя. Портновська.
У період серпень-вересень 2010 року на кондитерській фабриці висить кредит на майже 20 млн. доларів. Значиться він у “БТА банку”. Також саме через цей банк переказувалися гроші на ФОП Етенко й велися інші операції.
Коротко про “БТА банк” та важливість його у цій схемі. У 2000-их одного із його власників, казахського бізнесмена Мухтара Аблязова, звинуватили у крадіжці десятків мільйонів доларів. У 2009 з’явилася інформація, що питання Аблязова взявся вирішити на той час головний юрист команди Юлії Тимошенко - Андрій Портнов. Неофіційно - за 7 % акцій банку. Офіційно віце-президентом "БТА банку" став співзасновник юрфірми “Портнов і партнери” Вадим Фесенко. За 9 місяців після цієї новини люди Портнова з’являються на “Житомирських ласощах”.
І сторона Бойка, і сторона Ліщинського підтверджують, що у 2010 році однією з довірених осіб Ігоря Бойка був Іван Гранцев. У 2000-их Гранцев і Портнов працювали у Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку, Портнов керував управлінням корпоративних фінансів, Гранцев - відділом реєстрації емісій підприємств. Гранцев із Андрієм Портновим та Олексієм Темненком були засновниками громадської організації “Інвестиційна Україна”, Гранцев був партнером Портнова по юридичній фірмі “Портнов і партнери”, також вони разом значилися співзасновниками в “Аудиторській фірмі “Яковлев та партнери”.
Під час конфлікту у 2010 інтереси структур Ігоря Бойка в судах представляв Андрій Мартинюк. Нині він разом із Іваном Гранцевим - співзасновники адвокатського об’єднання “Корпоративні технології”. Юридична ж фірма “Корпоративні технології”, в якій був і Гранцев - знана компанія, яка раніше належала Андрію Портнову.
Заступником начальника юридичного відділу, а пізніше - виконуючим обов’язки голови правління ЗАТ “Житомирські ласощі” став Олексій Темненко - він володів часткою у статутному капіталі “Агрокомбанку”, а ще був бізнес-партнером Гранцева протягом багатьох років. Пізніше, коли ЗАТ “Житомирські ласощі” припинить існування, а замість нього кондфабрика буде під новою юридичною особою - ТДВ “ЖЛ”, Олексію Темненку належатиме 5,6 % у статутному капіталі фабрики. Позовні заяви до судів у період, коли “Дельту” витісняли з “Житомирських ласощів”, відправлялися також зі столичної адреси Темненка.
Цікаво, що люди, на рахунки яких перераховувалися гроші з житомирської фабрики начебто за консультаційні послуги, іноді виявлялися сусідами Темненка. Наприклад, Ірина Черній, на яку прийшли 2 млн. 067 тис. грн начебто за консультаційні послуги, і ця сума точно збігалася з ціною на квартири Тетяни Етенко та Євгена Дорошенка, - сусідка Темненків по будинку на столичній вулиці Предславинській. Ірина Вікторівна значилася у 9 квартирі. У 18 реєструвалася Наталія Іванівна Темненко, а Олексій Іванович Темненко, коли у 90-их реєстрував ряд фірм, вказував як домашню саме цю адресу. У 2009-2010 Ірина Черній записана керівником фірми Темненка “Київські пиріжки”.
Портнов свою участь у захопленні житомирської фабрики спростовує. Проте співвласник “Дельта кепітал С.А” Юрій Ліщинський сумнівається, що за часів Януковича можна було захопити фабрику без згоди на те Банкової: “У той час при правлінні Януковича вся структура судова була підпорядкована ручному управлінню апарату президента. Тому рішення, які там приймалися, я упевнений, були прийняті зі згоди людей, які сидять в апараті президента”.
Фігура четверта. Печальна.
Не можем оминути розповіді, як швейцарська компанія “Дельта кепітал” зайшла на житомирську кондитерську фабрику. З 1944 по 1993 фабрика була державною. У 1993 працівники викупили її у держави і створили ЗАТ «Житомирські ласощі». У 1998 році фабрика має періодичні заборгованості за сировину перед американською компанією “Тріліні Інтернешенл Лтд”, президентом якої є Юрій Ліщинський.
В 1999 акціонером ЗАТ «Житомирські ласощі» стала американська фірма Ліщинського «Кобіско Юніон Інкорпорейшнл». Судові документи викликають питання до її появи: “Кобіско” ввели до складу акціонерів “Житомирських ласощів” 02.02.1999, а створена фірма була тільки за два тижні після цього.
До кінця 2006 у «Кобіско» акції купила швейцарська фірма «Дельта кепітал С. А». З часу заходу іноземних компаній статутний капітал “Житомирських ласощів” постійно зростав. Однак, як стверджують деякі працівники фабрики, доля рядових акціонерів розмивалася, а Юрій Ліщинський оголосив, що дивідендів більше ніколи не буде. У той же час компанія Ліщинського викупила акції через додаткові випуски і так отримала контрольний пакет.
Станом на сьогодні фізично фабрику все ще контролюють люди Бойка. Проте постанова Вищого адміністративного суду відновила у грудні ЗАТ “Житомирські ласощі”, що наближує групу Ліщинського до заволодіння фабрикою.
За матеріалами БИГУС.info
