
Тому багато що залежить від згуртованості і ступеню опору самих українців. Про військовий опір мова не йде (ця авантюра Кремля давно захлинулася) – в першу чергу, це політична та економічна відсіч. Захід завжди буде готовий йти на компроміси з Росією, і це потрібно брати до уваги. Безкорисливих друзів на Заході немає.
Безкорисливих друзів на Заході немає
Стратегія Кремля залишається незмінною: заштовхнути «Лугандонію» в Україну, щоб, по-перше, гіві, мотроли та інші вбивці-злочинці стали шанованими українськими політичними діячами і засідали у Верховній Раді, по-друге, щоб Україна все це утримувала, по-третє, всіляко «замотувати» вимоги України. Приміром, якщо вона вимагає контролю над кордоном, то схиляти до того, щоб його здійснювала місцева міліція і т. д.
Таким чином, я вважаю, що Україні не можна поступатися і піддаватися тиску. У Мінских угод одна позитивна сторона – є лінія розмежування, і немає серйозних зіткнень. Цю лінію потрібно утримувати, все інше – окупована територія. Якщо Росія дійсно виведе війська і віддасть контроль над кордоном, тоді з нею можна буде говорити. До того – вони просто намагаються дико обдурити Україну з допомогою Заходу.
Андрій Піонтковський - nv.ua