Міхеїл Саакашвілі повернувся. Залишивши рідну Грузію після того, як виборці відвернулися від його партії, а його президентський термін закінчився, Саакашвілі зайнявся політикою на куди більш обширному ігровому майданчику – в Україні. Колишній грузинський президент отримав українське громадянство і стрімко став однією з найбільш популярних політичних фігур в країні. І невипадково: у нього є запал, великі запаси енергії; і він спокушає українців простим вирішенням проблеми бідності та корупції – собою.Кар'єра Саакашвілі в Україні почалася в травні 2015 року, коли президент Петро Порошенко призначив його губернатором Одеської області, відомої корупцією та організованою злочинністю. Саакашвілі, майстер піару, увійшов у роль, пообіцявши очистити Одесу і, зокрема, її сумно знаменитий корумпований порт. В рамках цього він звільнив низку високопоставлених чиновників, замінивши їх молодими українцями з західною освітою, без належного досвіду, але телегеничними молодими активістами і невеликою групою політичних лоялістів з Грузії.
Але незабаром Саакашвілі заявив, що його боротьбу з корупцією гальмує київська влада, ймовірно, досягнувши межі того, що він може змінити в Одесі. Він також почав проводити менше часу у своєму регіоні і більше – у столиці, де його заразливий дух і харизма додали вогню популярним українським ток-шоу. Незважаючи на те, що Саакашвілі заперечував, ніби мітить на більш високий пост, його метою явно став прем'єр-міністр Яценюк і вихід на загальнонаціональний рівень.
Саакашвілі швидко став центром тяжіння для антикорупційних активістів. 6 грудня він провів в Одесі великий антикорупційний форум, де виступив із звинуваченнями в масштабній корупції на адресу вищих рівнів української влади. Він повідомив, що розкриті ним випадки корупції обходяться країні в $5 млрд на рік – якщо це правда, то картина вельми драматична. Але при найближчому розгляді в підрахунках Саакашвілі виявляються деякі дірки.
Саакашвілі заявив, що на корупцію в Укрзалізниці припадає 40% із згаданих $5 млрд. Але цю заяву було зроблено без проведення аудиту і без будь-якого детального аналізу. Заяву було тут же спростовано міністром інфраструктури Андрієм Пивоварским, який назвав безпідставними звинувачення Саакашвілі. Пивоварський прийшов в уряд зі сфери інвестиційного банкінгу, та антикорупційні активісти ставляться до нього з великою повагою. Він зазначив, що Укрзалізниця – «компанія, яка проходить аудит, компанія, яка працює з ЄБРР та Європейським інвестиційним банком». Коротко Пивоварський повідомив, що ці організації не могли б пропустити таку масивну проблему. Він заявив про репутаційні збитки, завдані компанії словами Саакашвілі в той час, як уряд намагається залучити в залізницю кілька сотень мільйонів доларів західних інвестицій.
Європейські лідери описують Саакашвілі як дратівливого, нестабільного лідера
Але Саакашвілі полював не просто за скальпом міністра. В наступні тижні він виступив з новими звинуваченнями на адресу високопоставлених чиновників. У цій яскравій кампанії, якій часто бракувало конкретики, Саакашвілі допомагали його грузинські соратники, багаті одеські бізнесмени і впливовий російський бізнесмен Костянтин Григоришин. За словами журналістів і громадських активістів, Саакашвілі скористався особистими презентаціями PowerPoint Григоришина, злегка змінивши їх, щоб уникнути прямої атаки на прихильників Порошенко.
15 грудня на Національній раді реформ Саакашвілі продовжив свої звинувачення. «Я доведу, що Кабінет міністрів – розсадник корупції», - заявив він.
У відповідь міністр МВС Арсен Аваков метнув у Саакашвілі склянку мінеральної води і посеред взаємних звинувачень прокричав «забирайся з моєї країни». Прем'єр Арсеній Яценюк приєднався до контратаки. «Гастролер. Брехло і гастролер. Ми тебе запросили в країну справу робити, а не аферизмом політичним займатися», - сказав він. Зустріч закінчилася на сумній ноті, а політичний театр (який не поліпшив імідж українських лідерів) був показаний по телебаченню в Україні і потрапив в новини по всьому світу.
Спочатку напади Саакашвілі на уряд здавалися частиною стратегії президента щодо зміцнення своє позиції через ослаблення підтримки Яценюка – партнера по коаліції і суперника. Але тепер, схоже, основною мотивацією Саакашвілі стали його власні чималі амбіції.
На жаль, апетит Саакашвілі до політичних шоу і його великі політичні амбіції не просто дестабілізують український уряд, але і спокушають лідерів українського громадянського суспільства, багато з яких засмучені повільним темпом реформ, приєднатися до кампанії Саакашвілі.
Багато з цих активістів бачать недоліки Саакашвілі, але деякі вважають його харизматичною фігурою, яка може бути кращим способом активізувати зусилля уряду по боротьбі з корупцією. Найбільш політично амбітні активісти, пов'язані з Саакашвілі, сподіваються приєднатися до нього в новому політичному русі.
На антикорупційному форумі, який пройшов у Києві 23 грудня, відкрились усі недоліки організації Саакашвілі. Зустрічі були організовані стрімко, без особливих роздумів про підготовку базових документів або хоча б програми. В основному це були виступи активістів, присвячені дуже вузьким темам, пов'язаним з корупцією. Але коли настав час виступу Саакашвілі, захід перетворився на зібрання баптистів. Енергетику, здавалося, можна відчути руками. Саакашвілі змусив щиро повірити, що зміни можливі.
Але, незважаючи на спокуси, які Саакашвілі пропонує антикорупційним активістам, є і серйозні приводи для побоювань. При найближчому розгляді в його резюме можна побачити як плюси, так і мінуси його складної особистості. Саакашвілі заслуговує похвали за рішучі кроки по знищенню корупційних і злочинних мереж у своїй рідній Грузії, як і за дерегуляцію та успішні реформи ринку.
Але досягнення його перших років на посту президента Грузії не скасовують свідоцтва схильності до авторитаризму. Це особливо небезпечно в Україні, яка давно коливається між тиранією і демократією. Прийшовши до влади в Тбілісі, Саакашвілі зосередив у своїх руках значну владу за допомогою конституційної реформи. І, незважаючи на досягнення антикорупційної кампанії, він завдав великої шкоди грузинській демократії, намагаючись «зрізати шлях», жорстко придушуючи протести опозиції та опозиційні медіа. Це має стати серйозним тривожним дзвіночком.
До того ж, є питання його репутації на міжнародному рівні. Високопоставлені європейські лідери в особистих бесідах описують Саакашвілі як дратівливого, нестабільного лідера, чия імпульсивність привела його і його батьківщину, Грузію, до непотрібних труднощів. В результаті європейські столиці скептично ставляться до посилення його ролі в українській політиці.
Найбільше побоювань викликає готовність Саакашвілі переслідувати політичних опонентів, в основному звинувачуючи їх у злочинній діяльності, замість того, щоб оскаржувати їх ідеї за допомогою нормальної демократичної політичної діяльності.
Українське суспільство не довіряє своїм бізнес-елітам і політичному керівництву. Ця підозрілість багато в чому виправдана. Але з корупцією треба боротися не пустими звинуваченнями, а за допомогою виважених, добре підтверджених документами викриттів конкретних злочинів. Тому українським борцям з корупцією краще тримати Саакашвілі на відстані витягнутої руки. Їм слід йти шляхом, який вже показав свою ефективність: шляхом детальних розслідувань та публічного оприлюднення корупційних схем, а також постійного тиску на державні інститути і спонукання їх до дії.
Можливо, це означає вимагати від українських громадян дуже багато. Країна пережила два складних революційних роки, економічну кризу, війну, і країна втомилася. Її терпіння щодо черепашачих темпів боротьби з корупцією стрімко підходить до кінця. Саме тому спокуса Саакашвілі, який пропонує видимість простих і швидких рішень, може виявитися занадто великою. Це призведе до непростого майбутнього для України – а саме в такому середовищі Саакашвілі відчуває себе найкраще.
Андріан Каратницький - НВ
