На традиційній прес-конференції наприкінці року Володимир Путін був неформальним, нахабним і агресивним, зовсім як його улюблений кандидат у президенти США Дональд Трамп. На питання про стан країни він відповів анекдотом.Зустрічаються два приятеля:
– Як справи?
– Зараз чорна смуга.
Проходить півроку:
– А зараз як справи?
– Чорна смуга.
– Стій, тоді ж була чорна!
– Ні, з'ясувалося, що тоді ще була біла.
Інша частина виступу Путіна була такою ж цинічною, як ця показова гострота. Він неодноразово повторив, що Росія і її економіка, яка стрімко руйнується - процвітають – заява, в яку вже не вірять навіть найвідданіші з його прихильників.
За 15 років подібних виступів я звикла до орвелліанської термінології Путіна: війна – це мир, незнання - це сила, і так далі. Але в цей раз президент вийшов на новий рівень.
Якщо США оберуть президентом Трампа, у нього в Росії з'явиться друг
Путін наполіг, що падіння російського ВВП на 3,7% в 2015 році було викликано в першу чергу зниженням цін на нафту; західні санкції, введені проти РФ за анексію Криму, він згадав лише мимохідь. І, вихваляючись $364 млрд золотовалютних резервах, Путін забув згадати про 12,3% річної інфляції і про те, що більша частина згаданих резервів вже перебуває в заставі.
Те, як Путін наполягає на здоров'ї російської економіки, змушує згадати його ж жарт. Незважаючи на його заяви, нинішня чорна смуга, швидше за все, здасться білою порівняно з тим, що чекає попереду. На початку грудня 2015 група російських економістів назвала необґрунтованими прогнози влади про відновлення економіки в 2016 році.
Виступ також дав Путіну можливість подати російське втручання в Сирію в позитивному ключі, а це виявилося непросто. Зрештою, навіть з урахуванням секретності, якою зазвичай оточують російські військові втрати, придушити суспільне невдоволення, коли в Росії почнуть привозити труни, буде непросто.
Він запевнив світ, що Росія не буде «більш сирійською, ніж самі сирійці» і наполіг, що США не повинні керувати політичними процесами країни. Американська політика на Близькому Сході, за його словами, була настільки незв'язною, що потрібно було російське вторгнення. Путін також заявив, незважаючи на те, що факти доводять протилежне, що російська присутність в Сирії триватиме виключно до врегулювання конфлікту. Але в Росії вже є морські і повітряні бази в Тартусі і Латакії – активи, які Путін налаштований захищати.
Анексія Криму і вторгнення в Східну Україну дозволяє припустити, що Путін налаштований на збирання територій. Він від них не відмовляється – принаймні, не без вигоди. Він одного разу назвав Катерину Велику своїм улюбленим монархом: «Вона була більш ефективним правителем, ніж Петро Перший, — крові менше, а справ більше. За Катерини II Росія найбільше земель придбала». У 1772 році вона послала військовий корабель до берегів нинішніх Лівану і Сирії, щоб допомогти місцевим відбити напад Османської імперії. Два роки по тому імператриця залишила регіон, задовольнившись вчинками Туреччини на Кримському півострові. Путін, схоже, хоче досягти такого ж результату.
Як і Катерина, Путін сподівається поторгуватися за допомогою своїх вторгнень. Україна залишається головним пріоритетом РФ. Вторгнення в Сирію – а сирійський конфлікт є головною турботою США і ЄС – російський президент, на його думку, створив собі важіль для тиску на західних партнерів України. Наслідки, включаючи втрати, і загроза помсти з боку ІДІЛ, втрачають силу у порівнянні з можливістю укладення великої угоди, яка закріпить його завоювання ближче до дому.
Путін так впевнений в тому, що у нього в руках всі козирі, що навіть підкреслено знизив тон своєї антиамериканської риторики. Він сказав, що підтримує зусилля держсекретаря США Джона Керрі по вирішенню проблем, з якими можна впоратися лише разом», і що він готовий працювати з будь-яким президентом, за якого проголосує американський народ».
Тим не менш, не секрет, якого кандидата хотілося б Путіну бачити в Білому Домі. Після прес-конференції він розхвалив Трампа, назвавши його «дуже яскравою, талановитою людиною» і «абсолютним лідером президентської гонки».
Ці двоє абсолютно точно одне одного варті. Обидва – природжені пропагандисти і шоумени. І обидва готові – і навіть люблять – залякувати, просторікувати і брехати, щоб домогтися свого. Порівняйте пораду Трампа з його книги «Як розбагатіти»: «Коли хтось вам вірить, нападіть на нього так люто і жорстоко, як тільки можете» і путінський рецепт боротьби з терористами: «Ми будемо переслідувати терористів скрізь. В туалеті зловимо, ми і в сортирі їх замочимо, врешті-решт».
Трамп побудував свою кампанію на невігластві, замаскованому під силу. Його простий слоган «Знову зробити Америку великою!» - міг би бути взятий прямо з керівництва Путіна щодо того, як зобразити некомпетентність і слабкість характеру всевладдям і рішучим керівництвом.
Путін планує залишатися при владі ще як мінімум десятиліття. Якщо США оберуть президентом Трампа, у нього в Росії з'явиться друг; можливо, цей друг буде практично єдиним.
Ніна Хрущова на НВ
