Дівчина на фото - росіянка і доброволець Настя Леонова, яка захищала Україну у складі полку "Азов", де вона була санінструктором. Зараз сидить в Лук'янівському СІЗО, українська влада звинувачує її в тероризмі. Про це у своєму Фейсбуці з проханням про допомогу пише росіянин Євген Левкович.
Хлопці, українці, люди, Mustafa Nayyem, Borys Filatov, Артем Скоропадський, Айдер Муждабаєв, всі-всі-всі, допоможіть, будь ласка. Це якась жахлива помилка, пекло, маячня, цього просто не може бути. Пробачте, що в Різдво, але я сам тільки що дізнався про це. Якась фантасмагорична історія сталася в Києві з нашою Настею Леоновою. Настя стояла з нами на Манежній площі, брала участь у всіх протестних антипутінських мітингах у Москві, в тому числі на підтримку України і Майдану. Потім вона, зі зрозумілих причин, виїхала з Росії, була санінструктором в батальйоні «Азов», надавала першу медичну допомогу в бойових умовах. Потім переїхала до Києва.
10 грудня по дорозі з роботи додому вона була заарештована співробітниками СБУ за підозрою у причетності до терористичних організацій. Її мама пише, що жодних доказів причетності до такого роду організацій немає і бути не може. Швидше за все, вона просто потрапила під зачистку "радикалів", в даному випадку - просто потрапила під роздачу.
Зараз вона перебуває у слідчому ізоляторі. Побачень їй не дають. Інформації - мінімум.
Ось що пише сама Настя у своєму зверненні з СІЗО:
"10 грудня 2015 р я була заарештована і негайно взято під варту за підозрою в створенні терористичної групи і організації терористичних актів, метою яких було заподіяння значної шкоди, загрози життю і здоров'ю людей і залякування населення. У той же самий час були заарештовані деякі особи, мені невідомі, але, за словами слідчої групи, також входили до складу, нібито організованої мною терористичної організації. В ході обшуку за моїм місцем проживання зброї або яких би то не було вибухових речовин виявлено не було, як і матеріалів, придатних для виготовлення саморобних вибухових пристроїв, та літератури екстремістського толку. Безглуздя, пред'явлених мені звинувачень ставить мене в глухий кут.
Незважаючи на відсутність яких би то не було доказів моєї причетності до терористичних груп я утримуюся під вартою, спочатку в ізоляторі СБУ, потім у Київському СІЗО. Апеляційну скаргу, в якій було вказано на численні порушення КПК України, суд залишив без задоволення. Саме моє перебування в СІЗО є кричущим свавіллям влади, так як жодних об'єктивних доказів моєї причетності наслідком надано не було. Тим не менш, не дивлячись на сформовані обставини, я намагаюся не втрачати віри у правосуддя України і сподіваюся на швидке звільнення з-під варти і зняття всіх пред'явлених звинувачень."
Незважаючи на відсутність яких би то не було доказів моєї причетності до терористичних груп я утримуюся під вартою, спочатку в ізоляторі СБУ, потім у Київському СІЗО. Апеляційну скаргу, в якій було вказано на численні порушення КПК України, суд залишив без задоволення. Саме моє перебування в СІЗО є кричущим свавіллям влади, так як жодних об'єктивних доказів моєї причетності наслідком надано не було. Тим не менш, не дивлячись на сформовані обставини, я намагаюся не втрачати віри у правосуддя України і сподіваюся на швидке звільнення з-під варти і зняття всіх пред'явлених звинувачень."
І ось ще один лист, який вона написала за три дні до Різдва.
«26-ий день. 4 січня 2016
Київське СІЗО
Моя впевненість, що все в цьому житті нам не дається просто так, летить під три чорти. Хоч убий, не розумію, чому мене має навчити ця історія. Навіщо потрібен цінний навик миття голови в раковині або варіння борщу кип'ятильником? Навіщо я повинна спати на нарах, обіймаючи пластикову пляшку з окропом, щоб не задубіти від холоду? Дуже хочеться кричати в голос. Пекельно холодно. Пекельно самотньо і при цьому неможливо побути одній. Дорога світобудова, ти ох***ла. І це єдине, що я розумію. Настя»
.Київське СІЗО
Моя впевненість, що все в цьому житті нам не дається просто так, летить під три чорти. Хоч убий, не розумію, чому мене має навчити ця історія. Навіщо потрібен цінний навик миття голови в раковині або варіння борщу кип'ятильником? Навіщо я повинна спати на нарах, обіймаючи пластикову пляшку з окропом, щоб не задубіти від холоду? Дуже хочеться кричати в голос. Пекельно холодно. Пекельно самотньо і при цьому неможливо побути одній. Дорога світобудова, ти ох***ла. І це єдине, що я розумію. Настя»
