У даний момент офіційна версія Слідчого управління Самарської області, особи, яка проводить перевірку за фактом інциденту, така: 25 грудня ввечері в Жигулівскькому двоє 18-річних хлопців розпивали спиртні напої, а один із них (Влад Колесніков) вжив ще психотропні засоби та енергетичні напої. За кілька годин йому стало погано. Повернувшись додому, його батько, викликав бригаду "швидкої допомоги", але врятувати хлопця не вдалося.Як зазначає співрозмовник агентства, 23 грудня в гості до Владу приїхав один з Подольська Московської області – в одному з технікумів саме цього міста хлопець провів одиночну антиросійську акцію. Після чого влітку цього року був відрахований і переїхав від діда у Жигулівськ до батька.
За попередніми даними, гість перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері і змушений приймати психотропні препарати, виписані за рецептом. Не виключено, що в процесі розпивання спиртного Влад вжив ліки, привезені іншим.
На сьогодні картина складається приблизно наступна. З двох хлопців, які насмілилися у себе в технікумі піти проти всіх, один дійшов до зриву, так що знадобилася госпіталізація, начебто як і з часткової подачі ментів, там він познайомився з галоперидолом (або не знаю що там ще тепер в дурках застосовують).
Колесніков був би звичайним хлопцем, без публічного викриття
Коли вийшов, поїхав до Влада, свого друга, з яким вони раптом опинилися в протистоянні до всього навколишнього світу (точніше, це навколишній світ раптом став вважати їх ворогами). Влада за цей час відправили подалі в Жигулівськ, там вони випили.
А ось що сталося далі: чи то нещасний випадок від експериментів з транквілізаторами, чи то прорвало від усього цього на ґрунті алкогольного сп'яніння і вийшло таке спонтанне самогубство на п'яну голову, коли начебто і не думав про це, а тут бах - і жменю таблеток у рота вкинув.
Якби не почали травити хлопців усією зграєю – так. Якби не було взагалі війни, націонал-зрадників, зомбоящика, кримнаша тощо. Колесніков був би звичайним хлопцем, без публічного викриття, не почали б гнобити і відправляти на заслання. Його друг, швидше за все, не дійшов би до зриву, про колеса дізнався б пізніше, якщо б взагалі дізнався, горілку пили б в інший час, в іншому місці і з іншим настроєм і...
Нічого цього не було б, загалом.
Чого я дійсно ніколи, мабуть, не зрозумію в цій країні - чому вона не може просто дати спокійно жити власним дітям?
Аркадій Бабченко на нв
