Британія є членом Європейського Союзу та його організації-попередника з 1972 року.
Переговори, що залишился, – переважно технічне питання: робота для юристів і дипломатів. Але в корені своєму цей крок може мати серйозні наслідки не тільки для ЄС загалом, але й для кожної країни-члена ЄС зокрема.
Британський уряд дотримувався позиції, що це питання потребує обговорення. Якщо в переговорах із європейськими очільниками урядів Кемерон зможе домогтися низки змін, які зроблять відносини Великої Британії та ЄС гнучкішими, він рекомендуватиме, а також вестиме кампанію за те, щоб на референдумі було вирішено залишитися в Євросоюзі.
Він явно хоче, щоб Велика Британія залишилася. Бізнесмени, найбільш лояльні союзники консерваторів, здебільшого цю позицію підтримують, як і решта головних гравців – преса (найімовірніше), профспілки, високопосадові держслужбовці, університети та не останньою чергою США. Але в партії Кемерона і навіть у його уряді є чимало людей, які воліли б виходу з ЄС.
Вимоги Великої Британії можуть бути задоволені лише за рахунок створення дуже розділеної Європи
Так само, схоже, думають і мільйони британців: останні опитування показують, що думки розділилися приблизно порівну. Кемерону потрібно показати, що він переконав ЄС внести зміни, тож подальше членство буде пов'язане з меншими втратами для державного суверенітету, ніж раніше.
Найскладнішим завданням для Кемерона і найважливішим для суспільства буде змінити фундаментальний принцип ЄС про рівне ставлення до всіх його членів. Це особливо важливо для країн, переважно з посткомуністичного блоку, чиї громадяни їдуть працювати до Великої Британії через відносно низьке безробіття в країні.
Він виділив чотири сфери, в яких необхідні зміни, щоб улестити дратівливого британського лева. Потрібне чітке визнання євро не єдиною валютою ЄС. Велика Британія має стати винятком із правила, що зобов'язує членів ЄС «до ще ближчого союзу». І люди, які іммігрували до Великої Британії з інших країн Євросоюзу, не отримають жодних робочих переваг або допомоги з безробіття протягом чотирьох років.
На недавніх переговорах у Брюсселі Кемерон показав непоганий результат. Усі європейські лідери сказали, що хочуть, аби Велика Британія залишилася, були готові до компромісу та поміркують про деякі ідеї до лютого, коли відбудеться наступна зустріч.
Тож він може отримати те, що хоче, – результат, який він може без особливих проблем презентувати своїм колегам і електорату як масштабні зміни. Голосування може підтримати ідею залишитися в ЄС. Але, якщо це станеться, наслідки для ЄС будуть швидшими, ніж у разі виходу Великої Британії.
Це означатиме, що Велика Британія – друга за розміром економіка в Союзі, ядерна держава, член Ради Безпеки ООН – буде в Європі тільки формально. Британія користуватиметься економічними перевагами, але при цьому триматиметься свого парламенту та законів, відкидаючи будь-які спроби створення загальноєвропейської держави.
Таким чином, вона створить центр тяжіння для інших країн, якщо євро не відновиться; якщо Греція знову зазнає кризи; якщо ще одна країна приєднається до Греції в кризовій зоні; якщо потоки мігрантів знову збільшаться.
Вимоги Великої Британії можуть бути задоволені лише за рахунок створення дуже розділеної Європи. Британці показали, що вони надзвичайно обережні, прагматичні та замкнуті. Вони люблять власні політичні домовленості. Якщо інші європейські лідери знайдуть спосіб утримати Велику Британію та на референдумі британці проголосують за те, щоб залишитися, ЄС доведеться уживатися з дуже неспокійним сусідом. На нас чекають часи, коли вкрай масштабна політична трансформація почнеться – або ж буде похована.
Джон Ллойд на НВ
