Дивним чином, висловлення на адресу голови Одеської ОДА Міхеїла Саакашвілі на скандальному засіданні Нацради реформ главою МВС Арсеном Аваковим і прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком дуже точно збігається з настроєм російського президента Володимира Путіна.
Про це у своєму блозі на Крим.Реалії. пише професор Державного університету Іллі (Грузія) Олег Панфілов.
«Через два дні, на своїй прес-конференції Путін в точності повторив версію про „гастролера“, збрехавши про те, що американці не дають Саакашвілі робочу візу, і одеський губернатор змушений був опублікувати фотографію цієї самої візи, виданої на три роки. У той же день одинадцятого за ліком свята брехні Путіна, глава МВС України, як ніби почувши Путіна, заявив, що подає в суд на Саакашвілі, згадавши, що те ж саме зробить Яценюк», — пише автор.
Це, на думку автора, свідчить про те, що всі троє: Путін Аваков Яценюк думають однаково про одному і тому ж людину, Саакашвілі. Та методи боротьби з ним у них схожі.
Панфілов проводить аналогію між грубо змонтованим відео, опублікованих прес-секретарем МВС України, на яке посилався міністр Аваков і поширеним в Грузії три роки тому відео зі сценами насильства у грузинських в'язницях, як «доведенні злочинів» Саакашвілі, що вплинуло на результат парламентських виборів.
«Через місяці люди стали уважно роздивлятися те відео і побачили велику кількість огріхів — усміхнений ув'язнений, якому в пряму кишку нібито засовують держак від віника. Інтер'єр виявився зовсім не тюремний, а на стіні „камери“ раптом з'явилася червоною фарбою намальована цифра „5“ — порядковий номер партії Саакашвілі на виборах. Така оригінальна знахідка режисера», — пише Панфілов.
І задається питанням: Що ж об'єднує цю трійцю — Яценюка, Авакова і Путіна? «Посмію припустити — ненависть до Саакашвілі. Щоправда, російський президент більш досвідчений в цій ненависті, він при згадці Саакашвілі «їсти не може» вже 10 років, з того самого часу, коли грузинський президент послав того після пропозиції жити разом, як в СРСР. І не Аваков сказав своє «бе-бе-бе» першим це зробив Путін ще в 2006 році, коли почав збирати компромат на Саакашвілі. До того часу в Тбілісі точно знали, що Путін — злодій, а з Москви кричали, що Міша — божевільний, тобто, «бе-бе-бе».
Дивним чином всю трійцю об'єднує ненависть до реформ. Путіна це почало дратувати практично відразу після «революції троянд» — він не хотів, щоб населення пострадянського простору почало заздрити якомусь «вискочці» з Тбілісі і того, що в Грузії стало безпечно жити, що корупція переможена, а президентський кортеж їде так, як всі — без перекриття вулиць і площ. Страшна ненависть охопила Путіна, він став усвідомлювати, що людям більше сподобаються реформи, ніж створення «російського світу», що супроводжується війнами, репресіями і вбивствами політичних опонентів.
Феномен виживання Саакашвілі в цих умовах, коли малесенькій країні, в 144 рази менше злого і кровожерного монстра, вдалося зберегтися і розвиватися аж до закінчення конституційного терміну президентства Саакашвілі, ще належить вивчати. Останньою напастю, надіслану Кремлем для випробування, став російський авантюрист Бідзіна Іванішвілі, з приходом якого почалися політичні репресії по-російськи. Аваков і Яценюк цього не знають? Вони дивляться лише російське телебачення? Вони не знають про декілька десятків заяв Євросоюзу, Ради Європи, ОБСЄ і глав західних країн з протестами з приводу політичного переслідування в Грузії?
"Це люди стверджують, що боролися на Майдані? Але за що вони боролися, якщо ведуть себе точно так само, як російський диктатор?", — резюмує автор.
Джерело
