Приїзд Байдена і завершення річного імунітету уряду підвищили градус боротьби за посаду прем'єр-міністра України. В основному ця боротьба має деструктивний характер, бо полягає в "мочилові" Яценюка, але не пропонує ніяких альтернатив. Реальних альтернатив. Бо можна скільки завгодно називати прізвища чесних людей, але це не дозволить провести їх через парламент. Скоріше, ми можемо говорити про зворотне. Чим чесніше - тим важче людині як виграти конкурс, так і отримати 226 голосів. Реальність, не більше.
Навіть без наявності симпатій до Арсенія Петровича, який зробив усе за останні півтора року, щоб ці симпатії пішли, кампанія проти нього неприємна. І навіть вульгарна. Проплачені мітинги, мерзенні білборди, що символізують відсутність смаку і що викликають асоціації з вдумливим вибором. Та й той факт, що наша остання надія, Саакашвілі, замість гравця найвищого рівня, перетворюється в "одного з", кидаючи звинувачення лише половині спектру і забуваючи друзів президента, може увігнати в депресію. Словом, швидше б усе закінчилось.
У цьому протистоянні раціонально бажати збереження прем'єр-міністра на посаді. З цілком простої причини. Останні півтора року підтвердили, що нові - це дуже забуті старі. Які прийшли працювати майже так само, як Янукович, але красти менше. Щоб не розгойдати човен. І реформи йдуть, але всупереч президенту чи прем'єр-міністру, під тиском кредиторів і частини суспільства. І в цій ситуації необхідно, щоб тиск залишався дієвим. А, значить, гравці повинні бути слабкими. Посилення однієї із сторін призведе до того, що рано чи пізно вони "страх втратять", а разом з ним і совість. В даний момент до "слабких" відноситься Яценюк і його фракція, що володіють нульовим рейтингом. В такому стані прем'єр дуже чутливий до побажань наших старших товаришів. А, значить, суспільству вигідно підтримувати його в протистоянні з Порошенком, який набирає вагу. Тому що з кожним етапом посилення чутливість Порошенка до побажань, навпаки, знижується.
Проплачені мітинги і мерзенні білборди - кампанія проти Яценюка виглядає неприємно
У разі відставки Яценюка існують два сценарії. Порошенко посилюється, поставивши на пост прем'єр-міністра близьку до себе людину. Як показав досвід, така консолідація не призведе до консолідації реформ, логіка позитивних змін в іншому. Тим паче, чисте прем'єрство Наталії Яресько або Міхеіла Саакашвілі вкрай малоймовірно, як і їх дует.
За сильного Порошенка конкурси з виборів різного роду антикорупційних прокурорів або глав ГФС здадуться нам квіточками. У той же час, якщо нового прем'єр-міністра обрати не вийде, про реформи нам доведеться взагалі забути. Парламент перетвориться на болото, адже дострокові вибори не потрібні президенту, але голосувати такий парламент не зможе ні за один позитивний закон. В разі дострокових виборів, самого крайнього сценарію, левову частку парламенту в поточних умовах, на піку радикалізації і економічному дні, захопили б популісти. І реформ це б точно не допомогло.
Таким чином, ми можемо обрати два шляхи, як і з податковою реформою. Довгий шлях перетворень, коли ми знаємо і йдемо вперед, бачимо мету і розуміємо перешкоди.
Чи авантюрний кидок у вир, коли ми залазимо в бійку, щоб у процесі розібратися. Ймовірність успіху є і в другому випадку, але вона вкрай мала. І, так, ми не любимо нашого прем'єр-міністра. І це навіть добре. Політиків не треба любити. Тільки в крайніх випадках. Їх потрібно міняти, коли вони вичерпали себе. І тільки коли це вигідно. І раціонально. Емоційно ми можемо хотіти чого завгодно, але раціоналізм - гра дорослих і відповідальних людей. І нам час бути дорослими.Сергій Фурса на НВ
