Улітку українських підприємців охопила ейфорія: невже нарешті знизять податки, які заганяють бізнес у тінь і не дають розвиватися? Восени ейфорія минула — виявилося, що за звичних для всіх бюджетних видатків податки знизити неможливо. Минулого року Україна посіла 9‑те місце з 180 країн світу за часткою державних видатків у економіці. Понад половину виробленого в Україні було перерозподілено через бюджет.Спіраль нарощування витрат почали розкручувати 2014 року перед виборами президента, різко підвищивши пенсії. Навіть у заможні передкризові роки, коли темпи зростання економіки наближалися до 10% на рік, держава збільшувала бюджетні витрати випереджальними темпами. Рекордні 51% ВВП 2014‑го закінчилися обвалом фінансової системи та трикратною девальвацією на тлі занепалої економіки. Це стало платою за роки життя невідповідно до статків.
Але як зменшити витрати?
Половина йде на соціальні цілі, з них три чверті — на пенсії. Наступні за обсягом статті — освіта й охорона здоров'я. Як зробити так, щоб скорочення витрат не обернулося непоправними втратами і соціальним вибухом?Ось кілька принципів, спираючись на які можна успішно скоротити бюджетні витрати:
Цінність для суспільства. 3 млрд грн видатків на прокуратуру, яка не бажає ні здолати корупцію, ні покарати злочинців режиму Януковича, проте часто рекетує успішні бізнеси, мають від'ємну цінність. Наука стариганів, що не знають англійської, не має ні користі, ні шкоди. Пенсії малозабезпеченим, витрати на оборону країни за умов агресії та фінансування дитячих садків за низької народжуваності, навпаки, корисні для суспільства.
Справедливість. Не всі соціальні видатки однаково справедливі. Якщо занижену ціну на газ, однакову для олігарха з віллою та басейном і для бідної сім'ї, вже майже здолали, то в інших статтях витрат гігантське поле для економії. Чому стипендії виплачуються всім студентам, зокрема тим, кого привозять на пари водії? Чи треба взагалі їх платити молодим працездатним людям? І взагалі чи має бідна держава оплачувати вищу освіту для половини випускників шкіл, незалежно від добробуту їхніх сімей? Чи потрібно платити пенсії людям, які ще працюють, або краще підвищити їх для тих, хто працювати вже не може? Чому молодий і здоровий житель Боярки має право на чорнобильські пільги, а літній і хворий житель ближчого до Чорнобиля Києва — ні?
Ефективність. У маленьких сільських школах вартість навчання одного учня величезна, а якість — набагато нижча, ніж у більшій школі, куди дешевше буде возити учнів середніх та старших класів на автобусах. Система фінансування охорони здоров'я, прив'язана до лікарняних ліжок, призвела до недофінансування первинної медичної допомоги та величезної кількості ліжок, не потрібних нікому, крім головлікарів і надлишкового медперсоналу лікарень. І ці будівлі ще й опалюються даремно (10% бюджету медицини), тоді як батьки всім миром збирають гроші дітям на складні операції.
Боротьба зі зловживаннями. В Україні ніколи не здійснювали централізованої перевірки отримувачів пенсій і соціальної допомоги, при тому що витрати Пенсійного фонду перевищують 250 млрд грн на рік. Сучасні технології дозволяють звірити дані всіх державних реєстрів, виявивши мертві душі, переселенців із зони АТО, які ніколи не залишали Донецьк, а також одержувачів соцдопомоги і субсидій, які мають новенькі машини. Виявлення навіть 10% таких дозволить заощадити десятки мільярдів гривень. І, звісно, держзакупівлі. Перехід на електронні закупівлі згідно з внесеним днями до Ради законопроектом дозволить без втрат заощадити, за різними оцінками, 3-5 млрд грн на рік.
Ціна питання. Деякі державні видатки неефективні, але при цьому невисокі. Наприклад, дуже хочеться скоротити кількість чиновників, але бюджет звичайного міністерства становить лише десятки мільйонів гривень. Такими статтями слід займатися, але другою чергою.
Виражений громадський запит на зниження податків робить нинішній момент дуже слушним для перегляду і скорочення бюджетних видатків. Це наші спільні гроші, і вже час уважно подивитися, на що ми їх витрачаємо.
Гліб Вишлінський на НВ
