Історія від заснування до Жовтневої революції
У другій половині XIX століття на Півдні Росії почалося масове будівництво залізниць. У серпні 1863 року для ремонту рухомого складу в Одесі поруч з паровозним депо були засновані Головні залізничні майстерні.
Радянська епоха
У листопаді 1923 року Головні залізничні майстерні були перейменовані в Січневі залізничні майстерні — в честь 5-ї річниці прорадянського повстання в Одесі в січні 1918 року. У 1930 році майстерні були перетворені в кранобудівний завод. Через два роки, в 1932 році, сконструйований і виготовлений паровий 6-тонний кран на залізничному ходу «Январец-1», який став первістком радянського кранобудування. В роки передвоєнних п'ятирічок c 1929 по 1940 рік завод освоював нові види продукції, удосконалював конструкції кранів. За цей час випущено крани вантажопідйомністю 6, 15, 20, 45 т та ін.
У липні 1941 року завод приступив до евакуації. Більша частина обладнання була відправлена ешелонами на Кіровський машинобудівний завод імені 1 травня і на Курган. В ході Великої Вітчизняної Війни завод було повністю зруйновано. Після звільнення міста у 1944 році від окупації завод був відновлений.
За післявоєнні роки створено понад 25 модифікацій кранів різної вантажопідйомності. Деякі з них нагороджені дипломами ВДНХ СРСР. Освоєно виробництво 16-тонних і 25-тонних кранів для роботи в умовах Крайньої Півночі. З початку 1970-х років завод став випускати 40-, 63 - і 100-тонні крани. Заводом для кранів вироблялися сталеве і чавунне литво, поковки та штамповки, здійснювалися механічна і термічна обробка деталей.
У 1963 році Завод ім. Січневого Повстання був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
До виробництва мобільних кранів завод приступив у середині 1980-х років, випустивши для нафтогазовиків Тюмені кран КС-5573 на вездеходном шасі МАЗ.
Підприємство належало до структури Мінбуддормаша і було одним з найбільших підприємств важкого машинобудування СРСР.
Багато працівників заводу відзначені державними нагородами (токар в. І. Чербаев та ін)
«Кранлод»
Постановою Ради Міністрів СРСР від 18 вересня 1987 р. в Одесі було організовано спільне підприємство СП «Кранлод» з фірмою «Лібхерр», яка ще в 70-х роках поставила в СРСР понад 330 кранів підвищеної прохідності на всюдихідних шасі для експлуатації у важкодоступних нафтогазовидобувних районах Сибіру.
Перший кран ЛТМ-1050-4 з'явився влітку 1988 року, освоювалося виробництво ЛТМ-1050 і ЛТМ-1070 вантажопідйомністю 50 і 63. Готувалися до підписання документи про вступ до СП польського об'єднання «Бумар». Вже в 1992 році планувалося досягти випуску 1200 короткобазних кранів щорічно, при локалізації в 90%, але розвал СРСР не дав планам реалізуватися і в 1994 році СП було ліквідовано.
Всього за час існування СП з воріт підприємства вийшли лише близько двох сотень 50-тонних кранів.
Холдингова компанія «Краян»
Після розпаду СРСР, завод був приватизований і перейменований в компанію «КРАЯН». Вже під маркою «Краян», завод деякий час продовжував випуск кранів на пневмоколісному ходу, а також автомобільних кранів на спецшассі з телескопічною стрілою. Високий рівень продукції «Краян» був відзначений Золотою Зіркою[3].
У 1994-1995 роках на підприємстві працювало близько 5000 людей, на 2000 рік чисельність штату склала 1303 людини, а за даними на 1 січня 2001 року – 1262 людини.
Починаючи з 1997 року підприємство працювало з мінімальним навантаженням, в цей рік було випущено 24 крана. Випуск 20 кранів у 1998 році було забезпечено, в основному, за рахунок незавершеного виробництва, у 1999 році випуск впав до 4 кранів.
Станом на 2000 рік підприємство на 100% належало державі.
Банкрутство
Місцевий фонд державного майна планує приватизувати і продати «Краян», разом з низкою інших великих одеських компаній, до 2015 року. За заявою начальника фонду Олексія Косьмина, до теперішнього часу колишній завод знаходиться в досить жалюгідному стані і являє собою «голі стіни, а місцями немає і стін». Це результат рейдерської атаки. Косьмін додав, що групу рейдерів очолював один з народних депутатів з блоку Юлії Тимошенко.
Джерело: facebook.com
