Теракти, які років десять тому були подією винятковою, стали ледве не повсякденною реальністю сучасного світу. Вчені різних країн всерйоз зайнялися аналізом схильних до насильства людей, щоб їх вчасно розпізнати й зупинити. Однак виявилося, що скласти психологічний і біологічний портрет терориста не так-то просто. Психіатри кажуть, що в більшості своїй людина, готова вчинити теракт, в тому числі, смертник, аж ніяк не є психопатом. Відомий американський психіатр Джозеф Купер з Північно-Західного університету зазначає, що з точки зору психічних патологій великої різниці між терористом і звичайним військовим немає: обидва вони готові вбивати, просто обирають різні способи досягнення мети.
У Путіна синдром зомбі?
Зате психіатри зуміли визначити причини, за якими люди стають потенційними вбивцями. Так, доктор Зеєв Вінер з клініки Тель-Авіва вважає, що схильність до насильства формується в дитинстві, як результат бунту проти сім'ї, насамперед проти батька. Оскільки батьки часто ототожнюються з відданістю існуючого політичного порядку, бунт проти батька легко перетворюється на бунт проти держави. З іншого боку, американський дослідник, доктор медицини Джералд Пост у своєму дослідженні "Хто стає терористом" зазначає, що націонал-сепаратисти, найбільш поширений тип зараз терористів, були дуже прив'язані до батьків, слухали їх, тому потрапляючи в терористичне угруповання, ставали згодом прекрасними виконавцями.
Вчені також виявили присутність у більшості терористів певних синдромів. Наприклад, синдром зомбі проявляється в постійній боєготовності, активної ворожості по відношенню до реального або віртуального ворога. Такі люди постійно знаходяться в умовах війни, всіляко уникаючи миру і спокою. До речі, у цьому зв'язку пригадується одне з тиражованих останнім часом російськими ЗМІ виразів Путіна: "Коли бійка неминуча, бий першим!". Адже люди з синдромом зомбі постійно живуть з відчуттям "неминучість бійки", навіть якщо для цього немає жодних реальних підстав.
Читайте на InfoKava.com: Путін "джихадист" - CNN
Страждають ще одним властивим терористам психічним відхиленням, синдромом Рембо, - це невротики, роздираються конфліктом між прагненням до гострого відчуття і почуття тривоги, провини, сорому, відрази за свою участь у злочині. Для таких людей характерне усвідомлення добровільно покладеного на себе "місії" порятунку світу, думка про благородні альтруїстичні обов'язки, що дозволяють реалізувати агресивні прагнення.
Синдром камікадзе властивий терористам-смертникам, знищують себе разом зі своїми жертвами в ході терористичного акту. Терорист-камікадзе щасливий можливості віддати своє життя і забрати з собою на той світ якомога більше людей. Парадоксально, що такі люди не бояться смерті, а поранень, фізичних каліцтв, тому швидше готові до самогубства, ніж до атаки зі зброєю в руках. Вчені сподіваються, що ретельне вивчення природи таких відхилень дозволить запобігти хоча б частини терактів.
Винен окситоцин
Дуже дієві способи виявлення терористів розробили генетики. Вони прийшли до висновку, що вираз "природжений вбивця" аж ніяк не перебільшення. Як з'ясувалося, ДНК терористів, а також інших особливо небезпечних злочинців, містить ген насильства".
Нейробіологи з Каролінського інституту в Швеції вивчили гени людей, які неодноразово демонстрували крайні прояви жорстокості. Виявилося, що у всіх був видозмінений ген CDH13 ("нормальної" версії своєї відповідає за зв'язок між нейронами) і так званий "ген воїна" MAOA.
"Ген воїна" бере участь у виробленні дофаміну і в поєднанні зі зловживанням алкоголем і наркотиками провокує гормональну бурю агресії.
MAOA вивчали і фахівці американського Університету Сема Х'юстона. Їх дослідження продемонструвало, що цей ген особливо активний у людей, які пережили в дитинстві фізичне і психологічне насильство. Ген CDH13 відповідає за розвиток зв'язків між нейронами в мозку, однак його мутація відіграє одну з ключових ролей у виникненні синдрому гіперактивності з дефіцитом уваги. Ті, хто володіє таким генетичним дефектом, в 13 разів частіше ризикують зробити особливо тяжкі злочини.
Також виявилося, що коли люди потрапляють у якусь групу, у них підвищується рівень гормону окситоцину, так званого гормону любові. Результат - поліпшення настрою, посилення морального духу всередині співтовариства. З іншого боку, цей же процес провокує агресію у відношенні всіх, хто поза групи. А нещодавно німецькі вчені з Боннського університету продемонстрували на людях, як окситоцин сприяє придушення страху. Тобто мало того, що ті ж джихадисти відчувають гостру неприязнь по відношенню до "зовнішнього світу", вони не бояться відкрито виявляти свою агресію. Саме підвищений окситоцин, як вважають генетики, породжує терористів-смертників.
Проблема в тому, що людей з "злочинною" генетикою не зможе повністю "відкоригувати" навіть самий досвідчений психіатр. Тому більшість терористів або не здатні чинити опір імпульсу вбивати, або насильство приносить їм задоволення. Вчені пояснюють, що "генотип терориста" родом з давніх часів, коли здатність вбивати ворога була перевагою з точки зору виживання - "убий або вб'ють тебе". Хоча умови існування змінюються, у деяких така генетична особливість збереглася. У цій ситуації здатна допомогти хіба що генна інженерія, за допомогою якої можна або "вирізати" небезпечний ген, або максимально його придушити. Але такі технології поки що не відпрацьовані і використовуватися на людях не можуть.
Нейробіолог і професор Університету Каліфорнії Джим Феллон, багато років вивчає біологічну природу тяги до насильства, попереджає, що в тих країнах світу, де панує агресія, можлива поява цілих поколінь дітей з "генами терористів". Жінки з таких країн завжди намагаються знайти сильних, агресивних партнерів, які зможуть їх захистити. Таким чином відбувається концентрація генів насильства.
З іншого боку, Джим Феллон впевнений, що все ж гени - не вирок: близько 20% світового населення - носії принаймні одного з виявлених генів агресії, але аж ніяк не всі вони стають терористами. Жорстокість породжує інша жорстокість: психіатрична практика і допити терористів показали, що більшість злочинців зростала в атмосфері насильства, а подорослішавши, зіткнулося з якихось причин з радикальним неприйняттям суспільства. В результаті недавні жертви в певний момент стають катами. Очевидно, всі ці факти варто брати до уваги в боротьбі з світовим тероризмом і розробляти більш ефективні методи, ніж банальне вбивство.
Джерело: dsnews.ua
