
Ще торік Мішель мав французьке громадянство. Цієї весни відмовився від нього, щоб отримати українське.
В Україні нащадок меценатів живе і працює 12 років: очолює компанію Linen of Desna, яка вирощує і переробляє льон-довгунець.
Мішель не перший у своєму роду, хто очолив Глухів. Міським головою цього міста уже був його прапрадід Нікола Артемійович Терещенко.
Родина Терещенків 80 відсотків свого прибутку віддавала на благодійність.
У Києві меценати побудували Володимирський собор, п'ять церков, Київський політехнічний інститут, чотири гімназії, одна з яких зараз — Університет транспорту, чотири лікарні, зокрема, Охматдит, Художній музей не вулиці Грушевського, Історичний музей на початку Андріївського узвозу, Бібліотеку медичних наук, Музей Шевченка, Музей Ханенків і Музей російського мистецтва, який хочуть перейменувати в "Галерею родини Терещенків".
У Глухові коштами Терещенків було зведено десять будівель: Педагогічний університет, дві лікарні — святої Єфрозини і Святої Пелагії, притулок для сиріт, жіночу гімназію, чоловічу гімназію, банк, агроколедж, собор Трьох Анастасій і родинний дім Терещенків, де зараз знаходиться Інститут луб'яних культур.
"Росіяни завжди думали, що Глухів — це майже Росія. А тут — навпаки - народився проект української держави. Тут коронували чотирьох гетьманів України — Апостола, Полуботка, Розумовського і Скоропадського. Народ у Глухові дуже патріотичний. На день незалежності вулицями Глухова пронесли 50-метровий український прапор. Тому я не хочу, щоб Глухів був останнім містом в Україні, в якому ще не зняли Леніна. А зараз ризик такий є. Ми за 10 кілометрів від кордону з Росією. Якщо проведемо декомунізацію, якщо сюди прийдуть інвестори — про це відразу знатимуть по той бік кордону. Багато сімей розділені між Росією і Україною, вони спілкуються. І це вже буде великою проблемою для Росії", - розказує Терещенко.