Велика трагедія сталася знову. Впав літак десь над Єгиптом. Загинули люди, діти. Як представник роду людського, я плачу за загиблими. Навіть за росіянами. Так не має бути.
Але і не має бути так,коли росіяни убивають наших людей і наших дітей. І сирійських, і всіх інших, яких росіяни вважають за потрібне убити.
Вдумайтеся - вважають за потрібне убити.
Убити.
Вони не вважають це за злочин чи гріх.
Вони вважають це за чесноту і героїзм. Вони пишаються вбивствами і не жаліють ні чужих ні своїх.
І на побутовому рівні і на державному.
Вони обстрілюють наших солдат, знаючи що у відповідь стріляти не будуть. Навіть привозять своїх курсантів, які здають екзамен із вбивства українців Градами.
Вони фотографуються із шматками тіл українських воїнів.
Вони дзвонять з телефонів убитих українців їхнім мамам щоб потішитись із їхнього горя. Вони прогнозують "погоду сприятливу для бомбардувань" на своїх телеканалах. І жодна падла не протестує.
Скажете не всі там такі? Згоден. Не всі. Відсотків 14, або вже 11 за останнім підрахунком.
Але чомусь ті самі "не всі" навіть не подумали принести хоч квіточку чи свічечку до посольства України, коли гинула Небесна Сотня, коли гинули наші хлопці на війні, яку розв'язала РФ.
Ми не будемо тішитись із горя росіян. Бо ми люди а не виродки. Співчуваю як людина. Кожній родині, яка втратила рідних.
Але не буду співчувати ні державі їхній, ні їм в цілому. Не заслужили.
Тому я не понесу квіти і свічки до посольства РФ.
Не понесу. І вам не раджу.
Хоча дуже гуманно і по-людськи виглядає співчуття. Так як виглядало українське співчуття полякам, які загинули в авіакатастрофі, як виглядало українське співчуття загиблим від російської ракети пасажирам Боїнга.
Всі, хто планує нести квіти до посольства РФ - майте краплю власної гідності і поваги до наших загиблих.
До їх родичів і мамів. Згадайте щиру радість росіян від смертей "хохлів", "укропів", "салоїдів" і т. д..
Згадайте того пораненого хлопчика,який просив у "русскіх" водички, а вони гиготіли і вимагали щоб він розмовляв "па-чєлавєчєскі".
Подивіться на картинку, яку я вибрав на російському ресурсі - то їхні мрії про наше майбутнє. Їхнє "сочувствие". Правдиве. Душевне. "Русское".
Співчувайте і ви. Щиро і по-людськи Але до посольства не ходіть, хоч як цинічно це не звучить.
Краще прийдіть в госпіталь до наших поранених і скалічених солдатів.
Вони заслужили на ваше співчуття. Щире і не показне, не на публіку і не для телевізійної картинки.
Або до церкви. Свічку поставте. А до посольства для чого йти? Воно їм самим не треба.
Сашко Лірник
