Павутина, яка сигналізує її господареві про прибуття свіжої їжі, являє собою білок, збагачений гліцином, аланіном і серином.
Всередині павутинної залози вона існує в рідкому вигляді, але при виділенні з тіла відбувається зміна структури білка, внаслідок чого він застигає в тонку липку стрічку. По міцності павутина близька до нейлону і має парадоксальну шарнірність: нитку можна безперешкодно обертати в одну сторону і вона ніколи не перекрутится.
Учені з Політехнічного інституту Вірджинії (США) давно цікавляться незвичайними властивостями павутини з метою адаптації цього природного клею для потреб людини. В ході численних спостережень встановлено, що ультрафіолетові промені є важливим чинником зовнішнього середовища для створення павутини.
Наприклад, мережа павуків, які полюють при сонячному світлі, виявилася набагато більш стійка до ультрафіолету, ніж павутина нічних жителів, що свідчить про наявність певних адаптивних здібностей.
Ультрафіолетове випромінювання вчені додали в список таких факторів, як вологість, температура і швидкість деформації. Ретельно вивчивши властивості павутини, дослідники сподіваються створити екологічно чистий клей, натхненний глікопротеїнових ниткою павука.
Здатність павутини чинити опір ультрафіолету допоможе вченим створити технологію захисту від деградації полімерів, якій пластик піддається внаслідок впливу УФ-випромінювання.
За матеріалами: Популярна механіка
