На українському ринку, доступному широкому колу співгромадян, на жаль, все без змін. Індекс української біржі, який складається суцільно з компаній «крейдового періоду мезозойської ери», деякі з яких знаходяться на окупованих територіях, за останній квартал знизився на більш ніж 15%.
Українські державні євробонди, що продемонстрували хороше зростання, залишаються недоступними для звичайних громадян через законодавчі обмеження. Банки, як і раніше, пропонують високі відсотки за гривневими депозитами, що, на мій погляд, є справедливим відображенням значного ризику, якого зазнає вкладник, котрий повірив у довгострокову стабільність гривні і можливість безперешкодно забрати гроші з українського банку «в разі чого». На розвинених ринках капіталу, доступних вузькому колу більш заможних і спритних громадян, теж панує невизначеність, пов'язана, у першу чергу, з можливим підвищенням ставок у США, уповільненням китайської економіки і падінням фондового ринку Піднебесної. Про інвестиції в нерухомість і небезпечні ігри з форекс-компаніями я вже писав. З тих пір моя думка абсолютно не змінилася, і повторюватися не хочу.
Отже, на жаль, можливості простого українця заробити на ринках капіталу досить обмежені і, на жаль, нічого іншого не залишається, як знову поміркувати на тему фінансово-економічних перспектив України та її громадян. Що ж, все-таки, не так «у датському королівстві», і що саме заважає нам стати економічно розвиненою процвітаючою державою заможних людей?
Ви вірите, що, якщо Путін одягне вишиванку, в Україні настане загальне благоденство?
З десяти статей, що були опубліковані на сайті НВ і удостоїлися найбільшої кількості читацьких переглядів минулої середи, вісім містило в заголовку слово «Путін», ще дві – «блокада Криму». Схожа ситуація, не сумніваюся, і на всіх інших великих і малих інформаційних ресурсах. Всім «достовірно» відомо, «Про що забув сказати Путін», «Заради чого Путін «викрив» США» і «Чому провалився план Путіна». Скажіть, будь ласка, ви дійсно вважаєте, що Путін – це найголовніша проблема в Україні і всі наші біди тільки через нього? Ви вважаєте, що, якщо прибрати Путіна, все відразу стане на свої місця і життя розквітне новими барвами? Ви вірите, що, якщо Путін заговорить по-українськи, одягне вишиванку і віддасть нам назад Крим з Донбасом, в Україні настане загальне економічне благоденство?
по матеріалам: nv.ua
Вибачте за скептицизм, але, якби не було Путіна, то чим би прикрили свій сором українські політики і чиновники, які за два роки «пробалакали» всі реформи? Можна, звичайно, заперечити, що не треба малювати дійсність суцільно в чорному кольорі, мовляв, реформи йдуть, просто не так швидко, як хотілося б. Адже війна, Путін, і далі за відпрацьованим сценарієм. Як правило, до цього ще додають, що замість критики потрібно давати конкретні пропозиції. Люди, не смішіть!
Яких пропозицій ви хочете? Хіба їх бракує? Хіба мало порад ми отримали як від різних організацій, включаючи МВФ і Світовий банк, так і від визнаних майстрів, з успішним досвідом проведення реформ – Бендукідзе, Міклоша, Лаффера? У нас навіть граючий тренер в Одесі є! Та якби тільки десята частина їхніх рекомендацій було вчасно виконана, ми б уже повним ходом летіли вперед.
От уявіть, що ви, неспортивний, огрядний, з десятками кілограмів зайвої ваги, вирішили зайнятися собою і ходити в спортзал. Позичивши грошей у співчутливих родичів, ви купили абонемент і нову красиву екіпіровку, розповіли всім на світі, як будете затято, до сьомого поту, бігати, плавати і витискати штангу, а вже через півроку скинете «десяточку», потім ще «п'ятірочку», а потім на животі вималюються «квадратики», і ви перетворитеся в абсолютно нового сучасного цивілізованого індивідуума.
Потім ви приходите в зал, гуляєте між тренажерами, з заздрістю поглядаючи на струнких м'язистих тренерів, пару раз піднімаєте легку гантельку і йдете в бар заїдати млинцями результати своїх спортивних реформ. Так робить переважна більшість людей, при цьому абсолютно щиро дивуючись і обурюючись, що тренуються, мовляв, кожен день, а боки як висіли, так і висять, і задишка турбує. Причина, звичайно ж, у старих поганих тренажерах, занадто хлорованій воді в басейні, що заважає плавати, і непрофесійному тренері, хоча всі прекрасно розуміють, що потрібно просто менше жерти на ніч.
Ось так, мені здається, і з Путіним. Він, звичайно, винен, безперечно, але й ми до серйозних навантажень не особливо прагнемо, прикриваючи свою лінь та злодійкуватість війною. І ось, зовсім забув, ще одна важлива причина наших проблем – це те, що грекам, цим ледачим, недолугим, неробам-грекам дали в рази більше грошей, ніж нам. Звичайно, як же після такої несправедливості можна проводити реформи, руки просто самі опускаються.
А, можливо, все набагато простіше, може, просто ні в кого немає бажання ці реформи проводити? Що стосується чиновників та політиків, то тут усе зрозуміло. Їхні наміри можна дуже просто визначити реальними результатами, «досягнутими» країною за останні майже два роки, після Майдану. Що стосується бажання народу, то побачимо на найближчих виборах. Може, більшість хоче зовсім не реформ, надаючи перевагу замість важкій і наполегливій праці, джентльменському набору зі зниження тарифів, підвищення соціальних пільг та іншої свідомо нездійсненної нісенітниці, що волає з тисяч рекламних щитів по всій країні.