Що було трагедією в Криму та ОРДЛО, перетворюється на цирк шапіто в реаліях 2022 року. І стане задокументованим злочином для майбутнього трибуналу
Немає дискусій про «референдум» щодо нового самопроголошеного утворення на півдні України, а питання виникає лише, як до цього ставитись /діяти та чи варто звертати увагу. Одразу після тимчасової окупації Херсону почала надходити інформація про підготовку псевдо голосування за республіканський статус утворення з 3-х букв там. Спробуємо розділити питання на три блоки: політичний, юридичний, правовий геополітичний.
Політичний: Херсон в облозі російськими окупантами вже з перших днів березня. Фактично, це місто, яке опирається 48 днів в ненасильницький спосіб. Його громада, як і інші на сході та півдні, демонстрували готовність містян виходити з українськими прапорами та без зброї голіруч проти російських танків. Мітинги та виступи були масовими і досить показовими. Ми не можемо отримати жодних замірів громадської думки, але ці промовисті жести говорять значно більше, адже, в умовах окупації протести є сміливим та показововим кроком з боку цивільних, на відміну від анонімних відповідей на опитанування соціологів.
Росіяни не зможуть навіть для супер наївних «партнерів» просувати наратив про республіки, адже, їх армія, як і росгвардія там пристуні і саме вони без імітації «прокладок» тримають в облозі місто, чинять звірства, викрадають та затримують активних громадян.
В одній з захоплених друкарень Нової Каховки, як про це повідомляють у відкритих джерелах, вже не перший тиждень друкують «бюлетені». Як на мене, ситуація є вкрай абсурдною, бо навіть радянська бюрократія виглядає ідіотським кроком тут. Всім є очевидним, що жодної підтримки окупації немає, а для самопроголошення «республік» світити всю неміч пропагандистської машини та армії вкупі не додасть балів для зовнішньої пропаганди. Багатоходівка, яка відбулась з ОРДЛО тут не спрацює взагалі. Такі дії можуть бути потрібні лише для внутрішньої пропаганди, але на неї всьому цивілізованому світу варто припинити звертати увагу. Їх вилікує лише правда після трибуналу, про який дещо згодом.
Тож, з політичної точки зору така подія буде виключно новинним приводом для пропагандистських російських змі. Що було трагедією в Криму та ОРДЛО, перетворюється на цирк шапіто в реаліях 2022 року.
Юридичний блок: референдум, як і вибори можуть організовуватись виключно державою, мають чітку процедурну рамку та умови для організації процесу, а також голосування. В українській мові є змістовне слово «волевиявлення» і воно має значення воля (політична, громадянська позиція) та її демонстація. Будь-яка демонстрація голосування без свободи формування політичної волі є збоченим актом.
Логіка заборон правового режиму воєнного стану полягає в недопущенні під час війни виборів, референдумів, змін до Конституції та виборчого законодавства. Чому так? Бо в цей період можна як змусити сторону йти на неконституційні дії або політичні поступки, так і неможливим є будь-який конкурентний процес, змагальність позицій, сторін, на основі якої громадяни і повинні приймати рішення.
Закону про місцевий референдум в країні немає, але на ньому і неможливо підіймати питання територіальної цілісності, суверенітету тощо. Процедура проведення всеукраїнського референдуму теж відома, але російська армія запустити маховик не може. Залишається імітувати. Знову ж таки, я би це не називала навіть псевдореферендумом, а говорила б про російську пропагадистську акцію. Всі, хто братиме участь в її організації, будуть відповідати перед законом в перспективі.
Тож, з юридичної точки зору:
- це дійство не має жодних ознак референдуму;
- ЦВК припинила повноваження територіальних комісій та закрила доступ до державного реєстру виборців ще на початку війни, чим зменшила вагу навіть цієї слабкої імітації;
- результати імітованого голосування не мають жодних юридичних наслідків (крім встановлення акту агресії майбутнім гібридним трибуналом);
- референдуми в умовах війни / правового режиму воєнного стану в Україні заборонені.
Геополітичним правовим аспектом є те, що Україні буде легше встановити акт агресії під час майбутнього трибуналу. Те, що для нас і світу є очевидним, повинно бути зафіксовано у рішенні поважної судової інстанції. Якщо Міжнародний кримінальний суд вже встановлює факти здійснення воєнних злочинів, злочинів проти людяності та можливо й акту геноциду, то «матір всіх воєнних злочинів проти України» є акт агресії, як причина цих дій на місцях.
Щоб засудити росію, отримати репарації та компенсації на рівні держави, нам цей вирок буде дуже потрібним. Пропагандистська акція, організована російськими військовими на Херсонщині, комунікація навколо цих подій в російських медіа та з вуст російських посадовців буде ще раз доводити факт агресії для його юридичного, але на міжнародному рівні, визнання та засудження. Тож, документуймо та готуймо докази для трибуналу щодо акту агресії.
Ольга Айвазовська - голова правління глобальної мережі національних спостерігачів за виборами (GNDEM), співзасновниця ВГО «Громадянська мережа ОПОРА»
Джерело: zaxid.net
