Євросоюз приступив до переходу на нове джерело енергії, який покликаний замінити вуглеводневе паливо. У липні була прийнята стратегія впровадження відновлюваної водню. Вона передбачає доповнення енергетичної системи ЄС масовим промисловим забезпеченням Європи цим енергоносієм. І Україні тут уготована ключова роль, повідомляє ОілПоінт.
Якщо наша країна не упустить свій шанс, то вже в найближчі роки може стати ключовим постачальником водню в Європу.
Воднева кузня і житниця
Як наголошується в Водневої стратегії Євросоюзу, до 2024 року ЄС підтримає установку не менше 6 ГВт електролізерів і виробництво до одного мільйона тонн поновлюваного водню.
Передбачається, що до 2030 року потужність станцій для генерації відновного водню (з сонячної і вітрової електроенергії - Ред.) На території країн ЄС зросте до 40 ГВт.
Такий же обсяг потужностей Єврокомісія підтримає за межами блоку. З них 10 ГВт пропонується реалізувати Україні. Тобто, кожну четверту водневу генерацію поза ЄС буде виробляти наша країна.
Замість газу і нафти: в Україні почали придивлятися до нового енергоресурсу
Ключову допомогу в цьому напрямку Україні надає Німеччина. 26 серпня дві країни підписали «Спільну заяву про початок енергетичного партнерства».
З української сторони документ візувала в.о. міністра енергетики Ольга Буславец, з боку уряду ФРН - міністр економіки і енергетики Петер Альтмайер.
Заявлений партнерство включатиме, зокрема, співпрацю в сфері поставок водню з України в Німеччину.
«Нас в Європі бачать партнером на 10 ГВт. Що це означає? Є така можливість, і нас будуть підтримувати. Але є одне «але», яке не прописано, але проговорено. Вони будуть підтримувати тільки ті країни, які у себе створюють внутрішній ринок водню », - каже голова асоціації« Український водневий рада »Олександр Репкін.
«Комісар Єврокомісії з питань екологічної політики Франк Тіммерманс чітко дав зрозуміти: друзі, ми готові вам допомогти на 7,5 ГВт, щоб ви їх створили і імпортували до нас, але на 2,5 ГВт ви повинні створити власний ринок», - пояснив глава асоціації.
За його словами, в найближчі три роки від нас очікують півмільйона тонн імпорту поновлюваного водню, а в подальшому - 3 млн тонн щорічно.
З метою виходу на європейський ринок України повинна забезпечити умови для використання водневого транспорту, в металургійній і хімічній галузях.
Перші кроки з боку України вже є. За словами Репкина, у нас вже є приклад будівництва першої водневої заправної станції в партнерстві з датчанами.
Згідно Водневої стратегії Євросоюзу, до 2024 року ЄС підтримає установку не менше 6 ГВт електролізерів і виробництво до 1 млн тонн поновлюваного водню.
«До нашої асоціації приєдналися підприємці з Харкова. Їх ідея - перевести весь комунальний транспорт на водень», - сказав глава асоціації.
Він спрогнозував, що розвиток водневих технологій в Україні пройде більш активно, ніж очікується.
І дійсно, водневі проекти в Україні після прийняття стратегії ЄС ростуть як гриби після дощу, і не тільки на папері.
На початку серпня стало відомо, що Україна обговорює з Німеччиною пілотні проекти в масштабах від 100 МВт за аналогією з реалізованим в Марокко проектом сонячно-водневої станції потужністю 100 МВт.
Крім того, чеська Witkowitz - одне з найбільших машинобудівних підприємств у Східній Європі, веде переговори Южмашем про будівництво заводу з виробництва обладнання для виробництва водню.
А в кінці серпня повідомлялося, що в Україні за допомогою європейських інвесторів будуть будувати завод з виробництва водневого палива.
23 серпня державне «Укргідроенерго» підписало меморандум про співпрацю з компанією Н2 про будівництво заводу електролізного виробництва водню в Україні.
В рамках угоди інвестори зобов'язуються залучити 300 млн євро. Співпраця передбачає будівництво виробничих потужностей українських ГЕС з метою виробництва водневого палива.
В цей же день Н2 в присутності президента Володимира Зеленського підписала угоду про будівництво дата-центру на суму 700 млн доларів біля Запорізької АЕС. За даними Liga.net, завод і дата-центр компанія збирається реалізувати в партнерстві з іншими європейськими компаніями.
«На сьогодні до наших проектів проявили інтерес як мінімум три потенційні партнери. Нашими співінвесторами можуть стати австрійська Yom Capital і норвезька NBT. Але ми очікуємо і інших пропозицій. Думаю, що бажаючих взяти участь в цих проектах буде багато. В продукції водневого заводу вже зацікавлені Австрія і Німеччина », - заявляв СЕО Н2 Андрій Жовнер.
За його словами, співвідношення вкладень буде десь 70 на 30. 30% інвестицій вкладе компанія з партнерами, 70% - кредити від банків і спеціальних інвестфондів.
«Зараз ще є деякі нюанси з проектною документацією і трансформаторами для дата-центру. Можливо, навіть доведеться розбивати водневий завод на дві, а може три або чотири частини », - заявив Жолнер.
Продати не можна закрити: в Кабміні визначилися з майбутнім вугільної галузі
«Для нас це не принципово: специфіка роботи Дніпровської ГЕС і фізичний розподіл її електроенергії нам просто не дозволять отримати« рівний »графік в 200 МВт в одному місці. Сподіваюся, що обидва проекти ми запустимо або до середини або до кінця 2021 року », - зазначив СЕО Н2.
За його словами, поки українська ГТС не готова до масштабного експорту, тому відправляти водень за кордон на перших парах доведеться залізницею. «Будемо закачувати водень в цистерни і відправляти до Європи», - заявив він.
Труднощі транспортування
Втім, малоймовірно, що «Укрзалізниця» погодиться перевозити подібний вантаж залізницею. Водень дуже вибухонебезпечний, він навіть небезпечніше природного газу, а можливості його транспортування залізничним транспортом поки погано вивчені.
Водень в три рази легше природного газу і в 14 разів легший за повітря, не має ні запаху, ні кольору, його витік складно виявити. Молекула водню настільки мала, що здатна вбудовуватися в кристалічну решітку стали, роблячи метал крихким.
Тому транспортування водню може пошкодити труби і вагони, що дозволить небезпечної речовини вийти назовні. А там він може змішатися з киснем і утворити гримучий газ - вибухонебезпечну суміш, яка накоїть немало бід.
Тому труби, призначені для природного газу, повинні бути покриті ізолюючим матеріалом зсередини або замінені на поліетиленові. Зараз вчені намагаються дізнатися, який рівень змішання водню з іншими елементами найбільш безпечний для транспортування.
Поки для випробувань використовують газо-водневі суміші з концентрацією водню не більше 20%. В такому співвідношенні водень можна спокійно переміщати по звичайним газотранспортним трубах.
На шляху до водневого хабу
Після прийняття ЄС водневої стратегії 11 газових компаній з 9 країн ЄС представили план створення мережі транспортування водню European Hydrogen Backbone.
Згідно з документом, до 2030 року довжина мережі складе 6,8 тис. Км, а до 2040 року вона може вирости до 23 тис. Км. На 75% мережу буде складатися з діючих переобладнаних газопроводів.
«Регіональна газова компанія» в рамках Водневої стратегії ЄС 6 серпня провела перші в Україні випробування водню в газорозподільній системі.
Ідею транспортування водню через українську ГТС в найближчі кілька десятиліть розглядає «Оператор газотранспортної системи України».
У компанії відзначають, що для транспортування водню необхідно провести масштабну модернізацію трубопроводів, адже в Україні переважна більшість труб побудовані ще в 60-70-х роках.
Українська «Регіональна газова компанія» (РГК) в рамках Водневої стратегії ЄС 6 серпня провела перші в Україні випробування водню в газорозподільній системі.
Вони пройшли на спеціально підготовленому полігоні в Черняхові Житомирської області. В процесі експерименту системи полігону були прокачані інертним газом, а потім заповнені воднем, концентрація якого була доведена до 99%.
«РГК даними випробуваннями проводить оцінку перспектив використання газорозподільних мереж для доставки нової енергії - газопровідних синтетичних сумішей і біогазу», - відзначили Oilpoint в прес-службі РГK.
Наступні випробування компанія планує ще на чотирьох спеціально підготовлених полігонах: у Волинській, Дніпропетровській, Івано-Франківській та Харківській областях.
Другий етап - динамічні дослідження. Вони покажуть, наскільки реально використовувати водень для побутових потреб - в котлах, газових колонках і плитах. Вони також будуть проходити на полігонах РГК. Перші результати будуть оголошені вже на 6-му газовому форумі 27 жовтня.
Використовуючи енергію води і вітру
На 2019 рік у світі споживається 75 млн тонн водню, в основному в нафтопереробці і виробництві аміаку. З них більше 3/4 виробляється з природного газу, для чого витрачалося більше 205 млрд кубометрів блакитного палива. Майже весь інший водень отримували з вугілля.
І тільки 0,1% (100 тис. Тонн) в минулому році вироблялося електролізом, тобто без використання викопних вуглеводнів.
Однак уже в 2020-м на планеті сумарна потужність запущених нових електролізерів для отримання водню виросте відразу в кілька разів, хоча і складе поки в общем-то незначні 120 мегават потужностей по всьому світу.
Але вже в найближчі роки може статися справжній прорив, старт якому дасть Воднева стратегія ЄС. Для порівняння - тільки в Німеччині до 2030 року планується побудувати від трьох до десяти гігават електролізерів.
Планується, що це знизить залежність Європи від викопних джерел енергії, скоротить на 50% рівень викидів вуглекислого газу в атмосферу і суттєво здешевить вартість палива та енергоносіїв.
За останні 15 років вартість водневого паливного елемента знизилася з 275 до 55 доларів за кВт - більш ніж в 5 разів. У планах департаменту енергетики США - знизити вартість паливного елемента до 40 доларів за кВт до 2020 року, тоді як показником для досягнення конкурентоспроможності з традиційним двигуном внутрішнього згоряння є відмітка в 30 доларів за кВт.
Ключова перевага водню полягає в тому, що при спалюванні в чистому вигляді єдиним його побічним продуктом є вода.
Україна, як найбільша країна Європи з її безкрайніми полями, морями і горами може задіяти свої природні можливості і нарешті перетворитися з імпортера енергоносіїв в його великого постачальника. Однак діяти для цього потрібно вже зараз.
