Був такий 200 років тому поет Євгеній Баратинський. Дивовижний поет, «співець кохання», який пішов з життя в 44 роки (1800-1844), але встиг залишити нащадкам кілька десятків прекрасних віршів, які хвилюють і зараз...
Чарівність Грації і скромність
Сандрільони;
І за красу свою вона
Достойна трону.
Приємна ліра їй моя;
Та що я маю?
Буть королем бажав би я,
А я зітхаю...
1824 р.
Про нього всі точно знають, що це російський поет, авжеж? ...Але в далекому 1370 році в Галіції (Галицько-Волинське князівство), яку всі сьогодні знають, як Галичину, помер хоробрий Димитрій Божедар - предок майбутнього поета. А далі - з книги А.М. Пєскова про Баратинського...
«... II. Димитрій, син його Димитрія Божедара), якого прозивали по замку його Боратином*, жив також хоробро й спочив, залишивши по собі велелюдне потомство, а замок його відійшов до сина Василя.
* Боратин - Божа Оборона.
Тут і далі всі підрядкові примітки, за винятком особливих випадків, зазначених, зроблені автором.
III. У Василя було горе: не народжувалися сини. Тоді брат його Іван викрав з Боратина молодшу Васильєву дочку, а свою племінницю - Марію, і рід Василя не згас, але піднісся двома синами: Стешком і Андрейком.
IV. Стешко і Андрейко, зміцнівши, пішли в Польську землю. Стешко став називатися там Яном.
V. Стешко-Ян, правитель Пржемислський, народив сина Петра. Сигізмунд-Август, король польський, наблизив Петра Баратинського. За піднесення своє Петро був удостоєний в 1558-му році погребіння в Королівському соборі в Кракові, про що свідчив у минулі часи напис на могильному камені: "Петру Баратинському, кастелану Бельсіна і капітану Самбора, відзначеному знатністю і військовою славою, що вщо походить з найславнішого по батькові своєму роду, знаменитого мудрістю, красномовством і чеснотами духу".
VI. Син Петра Іван (по-польськи - Ян), прикраса двору Сигізмунда-Августа, залишив земні терени в 1584-му році.
VII. Син Івана Петро помер в 1620-му році. Якийсь переказ свідчить, що цей Петро, хоча і був того ж роду, але не був сином Івана-Яна, який помер, не залишивши потомства. Може бути, так. Але родоводи суть знаки роду і гідності, а не тілеснї схожості, і чиїм би сином не був цей Петро, він був Баратинським, і йому належало стати батьком наступного Івана Баратинського.
VIII. Цей Іван Баратинській, син Петра, прийшов в Росію за царя Олексія Михайловича і прийняв православний закон. Він отримав у володіння село Голощапово - в півтораста верстах на північ від Смоленська, біля фортеці Білої на річці Обші. У 1708-му році Іван Баратинський спочив, залишивши Голощапово синові Павлу.
Павло народив Якова і Василя і помер.
X. Поки Василь був малий, Яків забрав собі всі володіння батька. Коли Василь виріс, брати почали сперечатися про села. У 1742-му році Василь через Вотчинну колегію отримав законну частину спадщини. У Василя Павловича були чотири дочки: Ганна, Надія, Єфросинія і Олена - і син Андрій.
XI. Андрій Васильович жив в Голощапові і мав сім дітей: Аврама, Богдана, Петра, Іллю, Олександра, Марію, Катерину.
XII. Аврам був старший син і мав сім дітей: Євгенія, Іраклія, Лева, Сергія, Софію, Варвару, Наталю.
XIII. Євгеній був старший син.
Отже, всіх поколінь від Димитрія до Євгенія тринадцять пологів. У Євгеній були свої діти. У дітей Євгенія - свої діти. У тих свої. Рід Баратинського існує донині...»
Ось так ось, якщо заглянути вглиб століть, то виявиться багато несподіваного... І на Галичині-Волині (Боратинів у Львівській та Волинській області аж чотири!) - на суто бандерівській землі, обов'язково живуть десь далекі пагони великого стародавнього древа ополячених, а потім зросійщених нащадків хороброго Димитрія Божедара - українці...
знайшла Олександрина Кругленко, InfoKava
