Поезія: «Життя – не кіно, і в ньому немає повтору» – Андрій Малярик

Вони були впливовою парою, що не кажи,
Та життя – побери його в корінь – кривава колія,
По якій можуть їхати зовсім не всі поїзди,
Але, як би не було – це їхня циклічна історія.

А вночі вони мріяли так, як не мріє ніхто,
Так нікому не було комфортно, й не буде ніколи.
Вона часто дивилась улюблене своє кіно,
Не любила ділитись своїми душевними болями.

Він був надто складним, і його це тягнуло униз,
Він був надто мінливим, як небо в осінню пору.
Вона часто казала: «Ти втратиш мене колись,
А життя - не кіно, і у ньому немає повтору»

Вони часто сварились, курили і пили свій чай,
Коли доля - пройдоха складала останні валізи,
Бо кохання – тоді, коли на пероні чекають,
А вони випадково, по ходу, не там та десь злізли.

І вони такі різні й водночас - до жилки подібні,
Бісектриса, як завжди, рубає кохання надвоє.
Вони були занадто відверті, занадто рідні,
А тепер їх єднає лиш небо, повітря і зорі.

THEMRDIDENKO.COM