Війна в Донбасі стала найкровопролитнішим епізодом сучасної історії України. Бої української армії та добровольців проти сепаратистів, безпосередньо підтримуваних російськими військами, забрали тисячі життів. Скільки мирних жителів та військових загинуло з обох сторін, порахувати й зовсім важко — швидше за все, десятки тисяч. Понад мільйон людей зібрали всі свої речі і виїхали з регіону.Кілька місяців тому активні бойові дії перейшли в стадію уповільненого протистояння з епізодичними зіткненнями. З'явилися сигнали, які можна зчитувати як, скажімо дипломатично, поява надії на мирне вирішення проблеми.
По російській економіці вдарила криза. Вийти з неї без зняття санкцій, яке можливе лише за умови пристойної поведінки в Донбасі, Москві навряд чи вдасться. До того ж підживлення війни на сході України забирає кошти. Тональність щодо України на російському телебаченні пом'якшилася, а займатися вирішенням питання в Київ відряджений один з "кремлівських старців" Борис Гризлов, помічений раніше у врегулюванні конфліктів.
З українського боку президент Петро Порошенко також заявив, що в 2016‑му Україна повернеться в Донбас. Про це почали говорити в приватних бесідах і члени пропрезидентської фракції.
І тепер виникає питання: а що взагалі робити з Донбасом далі? Чи є в нас план, стратегія? І якщо так, то які вони?
Частина українців, схоже, вже вважають, що від регіону, що стрімко перетворюється на європейський Сомалі, потрібно просто відгородитися і дозволити йому насолоджуватися своєю деградацією.
Інша частина таки вважає, що Донбас неодмінно повинен повернутися під український контроль. А якщо так, то як саме це зробити? Зрозуміло, що для початку звідти повинні піти російські війська. Але якщо це станеться, то що потім? Просто зайти і повісити там українські прапори не вдасться — там 20 тис. чоловік зі зброєю.
Як змусити їх або хоча б їх значну частину розрядити автомати? Де всім цим людям тепер працювати після того, як постраждали багато підприємств, а деякі просто вкрадені і вивезені в РФ? Як відновити економіку регіону, якою вона має бути і хто за це повинен платити? Що робити з мільйонами біженців? Якою має бути інформаційна політика Києва на нинішніх окупованих територіях? Як зробити так, щоб мешканці окупованих територій могли жити в одній країні з тими, кого вважали за ворогів? І як з ними сусідити мешканцям решти України?
Швидких відповідей на ці питання, швидше за все, немає. У цьому номері ми хочемо підняти цю дискусію і запропонувати нашим авторам спробувати розплутати цю непросту історію — кожному по одному фрагменту. Тоді, можливо, у нас хоча б з'явиться уявлення про те, як відповісти на питання: Що якщо Донбас завтра знову наш?
Відповіді на нього дають 12 осіб: Андерс Аслунд, старший науковий співробітник американського аналітичного центру Atlantic Council, Ярослав Грицак, історик, професор Українського католицького університету, Георгій Тука, голова Луганської ОДА, Дмитро Орєшкін, російський політолог, Сергій Жадан, письменник, Пітер Померанцев, британський журналіст, Наталя Ємченко і Джок Мендоза-Вілсон, керівники комунікацій компанії СКМ, Енріке Менендес, донецький підприємець і активіст, Мустафа Найєм, народний депутат, Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії, Євген Глібовицький, учасник Несторівської групи.
Деталі на НВ
