Тетяна Малахова. Не опускати долу ні очі, ні руки, ні зброю

Схоже, що українцям, які на своїй території воюють з ворогом, який вдерся на нашу землю, вбиває і г'валтує наших людей, не можна ненавидіти. Вони повинні бути взірцем толерантності, всепрощення, бо їм же ж "далі жити з сусідом поруч". А те, що сусід - скажений вбивця, мало кого цікавить. Навіть у нашому ж середовищі. Треба "наводити мости". І у суспільство потроху закидаються "пробники"...

Ксения Голубева
Автор Ксения Голубева - Журналіст
6 хв читання

Тетяна Малахова – про нав’язування чужорідних тез і наративів шляхом впровадження фальші.

Коли виробник просуває на ринок свій товар, він спочатку пропонує «пробники». Безкоштовні маленькі зразки товару, які ми куштуємо, нюхаємо, а тільки потім купуємо. На перший погляд здається, що це зроблено для нас, споживачів, щоб ми вибрали за своїм смаком товар, а тільки потім його купили. Це так, але є в цьому процесі ще одна мета – в залежності від наших уподобань виробник коректує тираж свого виробництва. Це дуже мудрий крок, і гроші, які виробник вкладає в безкоштовні для нас «пробники», потім повернуться до виробника неабияким прибутком, а ми в майбутньому заплатимо за ті безкоштовні пробники.

Так і в політиці. Але політики запускають свої «безкоштовні пробники» не тільки для аналізу уподобань мас, а і для нав’язування своїх тез. Спочатку нісенітниця ллється ротом «пробника», а коли маса «дозріє», виходять на арену вони.

От є купа відомих публічних осіб. Вони начебто наразі ніде не працевлаштовані, молотять язиком наче від себе і їздять, начебто, за свій рахунок поза кордонами, щоб вставити свої п’ять копійок в компанії російських лібералів… (мені цікаво, чи всім чоловікам можна перетинати кордон, щоб потеревенити з російськими олігархами, які хочуть побудувати нову сильну Росію?)

І вони ж чиїсь «пробники», чи не так? Тільки на перший погляд вони самостійні і безоплатні, але насправді, в них вкладають чимало грошей, щоб ці златоусти зондували настрої українців і коректували ті настрої в потрібному руслі. І вони добре справляються з цим, адже якщо з екрану якась «балакаюча голова» буде товкати кожного дня якусь «мантру», маси її підчеплять як дизентерійну паличку.

Але насправді це не їхні «мудрі тези», а тих, хто вкладає в них гроші і робить з них «авторитети». А ще гірше в цій халепі – ми звикаємо до такого морального свавілля, коли «ніхто, якого звати ніяк» з високої трибуни несе ахінею, шокуючи, перш за все, цивілізований світ і дискредитує країну. Та грець з думкою всесвіту, страшно, що вони нав’язують українцям шкідливі, на мою думку, наративи. От наприклад, питання добра і зла, милосердя і боротьби, опору і другої щоки…

Я знову про випадок в морі у Єгипті і про два табори, коли табір “милосердних” дорікав своїм опонентам, звинувачуючи їх у жорстокості і в тому, що вони в боротьбі з драконом перетворилися на дракона. І все це – звичайна маніпуляція на користь ворога.

Тому що звинувачення жертви в відсутності співчуття до вбивці в гострій фазі боротьби жертви за життя – це завуальована підтримка вбивці з подальшим відбіленням його злочинів і перекладанням провини на жертву.

А оці всі звинувачення в «розлюдненні» – потужний психологічний тиск на жертву, який знецінює її втрати в боротьбі за існування, а ще нав’язує жертві почуття провини і ставить її та злочинця поруч як двох винуватців трагедії. То як жінку та її ґвалтівника поставити перед суддею і судити обох за поламані троянди на рабатці, де саме і відбулося ґвалтування. Але про нього вже всі забули, судимо за зламані троянди, і, здається, жінка сильніше їх прим’яла…

Ці звинувачення в «розлюдненості» порушують права жертви на захист свого життя, але найголовніша мета нападок – підірвати і розхитати морально-войовничий дух жертви, завдяки якому вона чинить фізичний опір і рятує своє життя.

Погодьтесь, ми встояли не тільки завдяки зброї, але завдяки духу. На жаль, я часто бачу, як у багатьох людей поступово зникають віра і дух. І не тільки через відкриту зневагу так би мовити політиків до України, які виглядають прямо-таки російськомовними соловейками.

Поруч с ідеологічним тиском іде фінансове розбещення влади, яке б’є не гірше слова. Уявіть собі людей, які віддають останні гроші на ЗСУ, носять в госпіталь продукти, сидять на хлібі і воді, а тут – на тобі – новина про ексклюзивні барабани і «золоті пательні». Як це сприймати?

Отакі вчинки – це не тільки фінансовий злочин, це перш за все ідеологічна диверсія, за яку треба давати довічне. Бо все, що робиться для підриву морального духу населення, абсолютно дорівнює злочинам зрадників-корегувальників і навіть російським ракетам.

По законах воєнного часу кожне слово на користь ворога і кожна дія на шкоду України повинні каратися, бо ми тримаємось перш за все на вірі в перемогу. А усі оці закиди про немилосердних українців примушують нас винувато опустити очі долу. А потім руки і зброю?

Будемо пильними, бо оці «безкоштовні пробники» дорого нам обійдуться в майбутньому.

Тетяна Малахова, InfoKava

ТЕГИ:
Поділитися статтею
Журналіст
Журналіст InfoKava. Пише про актуальні події в Україні та світі.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *