Харків обстрілюють постійно – це знають усі. Навіть якось звикли, якщо до такого взагалі можна звикнути. І першими до такого стали ставитися спокійніше самі харків'яни. Жити в суворих умовах, точно визначати місце прильоту, філософськи реагувати на сигнал тривоги – вони розуміють, що сьогодні для всіх нас життя – таке. І живуть, незважаючи на все!
Віта Яковлєва з Харкова – про життя під час блекауту і не лише.
Харків'яни сидять без світла, зв'язку, води та тепла вже третій день. Спочатку дружно всі і без усього, зараз по-різному. Комусь щось дали швидше, потім відключили, комусь - тільки сьогодні, але поки що не відключають.
Як ми це переживаємо? Гучно, масово та з хвилюванням. Гучно - тому що іноді на вулицях, особливо де багато магазинів та кіосків, генератори так кричать, що нічого не чути.
Масово – з двох причин. Перша - всі дружно кинулися надвір гуляти. Багато дворів, скверів, парків - зараз місця скупчення народу, у якого через відсутність світла та зв'язку утворився вільний час. Ну і дітей треба якось розважати, а будинки без світла і опалення це складніше, ніж на вулиці, де досить тепло і багато таких же дітей.
Друга – всім терміново треба зарядити мобільники. Тому всі місця, де це можна, також стали дуже популярними.
З хвилюванням – тому що всі переживають, чи повністю чи ні ці розбили ТЕЦ. Чутки ходять різні, опалення повернули не всім. Народ заспокоює один одного, що навіть якщо повністю, то вже весна. Морозу мінус 20 не буде, а за літо щось придумаємо. Найбільші оптимісти коментують, що навіть якби були морози, все одно якось пережили б. Щоправда, потім довелося б усьому місту в єдиному пориві лікуватися від алкоголізму, який "для "зігріву".
Так, такого довгого блекауту ми ще не мали. Раніше кілька днів без світла сиділи окремі райони, а зараз практично все місто. Ну і що? Хріново, звичайно, але якщо мати кілька павербанків, то цілком можна протриматися.
Хоча все одно доведеться ходити до метро – там ловить мобільний зв'язок, якого в інших місцях немає. А дізнатися новини і зателефонувати близьким треба, хоча б на другу добу темряви. Відразу ніхто не панікує, день без зв'язку за нинішніх умов – нормально, якщо немає обстрілів.
І, так, майже все працює, люди якось дістаються роботи. Ніхто не б'ється в істериці і не плаче від жаху, що все зникло. Так ми зараз живемо у Харкові - без світла, зв'язку, води та тепла. Нормально живемо.
У нас весна.
Віта Яковлєва, Харків, InfoKava
