Віра Хвуст: Волонтерські історії про нескорених. Світланка

У своєму Телеграм-каналі волонтер Віра Хвуст публікує дописи, де розповідає про людей, з якими спілкується як психолог. Вона розмовляє з ними, намагаючись вивести з того страшного стану, у який вони потрапили, потрапивши у вир війни. Серед її співбесідників - люди з різних регіонів України. І їхні історії жахливі і знесилюючі... А найстрашніше, коли розмовляти доводиться з дітьми...

Ксения Голубева
Автор Ксения Голубева - Журналіст
3 хв читання

Публікує вона тільки те, що їй дозволяють і під іншими іменами, бо людям жити далі…

⁃ Вір, пообіцяй, що війна закінчиться?

⁃ Обіцяю! Ми обов’язково переможемо.

⁃ Але нам то казали ще 40 днів тому. Коли ми їхали під обстрілами?

⁃ Світлячок, ми всі їхали на кілька днів, але ти ж розумієш, що наші ЗСУ роблять усе можливе…

Світланці 10. Її мама – хірургиня, і вона лишилась там, де й досі гаряче.

Світланка виїхала з України з бабусею.

Вона не дуже бачила обстріли, лиш ракети, але має посттравму, боїться гучних звуків та молиться за маму.

А мама оперує навіть тоді, коли стіни дрижчать. Інколи дзвонить донечці, каже, зо все добре, спокійно. Але дитина бачить новини.

⁃ Вір, а мама ж виживе?

⁃ Я сподіваюсь, що так.

⁃ Але то невпевнено якось.

⁃ Світланко, мама робить усе можливе аби зустрітись потім з тобою, але й ще й робить усе, аби врятувати людей.

⁃ Тобто не виживе?

⁃ Вона обов’язково буде там, де треба.

⁃ Ти щось від мене приховуєш.

Та що приховуєш, коли бабуся просить поки не казати, що у мами осколкове, втратила багато крові, і питання про одужання страшно підіймати, бо шансів мало. Хочеться її підготувати, але проти бабусі не підеш.

⁃ Вір, я не можу з мамою зв’язатись. В лікарні теж ніхто не відповідає. З тобою і дідом можу, а з мамою і татом ні. Але тато ж воює, а мама завжди передзвонювала.

⁃ Не знаю, Світлячок. Можливо немає з нею зв’язку? Може щось з телефоном? А що бабуся каже?

⁃ Бабуся нічого не каже. А я вже доросла, і маю знати, чого мама не дзвонить.

А мама більше не подзвонить, і тато теж. Колись думала, що такі історії лише в казках, що «кохали один-одного і померли в один день», а виявляється, що таке буває.

Від сьогодні зі Світлячком працюють місцеві психологи, про її маму та тата написали в місцевих пабліках та, можливо, дадуть Героїв посмертно. Але батьків то не поверне.

Віра Хвуст, волонтер

Поділитися статтею
Журналіст
Журналіст InfoKava. Пише про актуальні події в Україні та світі.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *