П'ятимісячна афера з перевезеннями в «сірій зоні», схоже, завершується. Але голова Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський вчора на прес-конференції розповів, що їй передувало. І словом не згадав, який обсяг фінансування він як антикризовий керуючий в настільки економічно важкий час навмисно або через незнання втратив.
За ці гроші можна було через кожні сто метрів встановити по біотуалету, а не плакатися в нескінченних інтерв'ю про брак коштів.
В нормальній компанії за подібні прорахунки звільняють (ще й з обов'язковою компенсацією завданих збитків). На державній посаді на це навіть уваги не звертають.
Отже, що зробив Жебрівський? Він віддав один з найприбутковіших маршрутів – між Артемівськом та Горлівкою – без конкурсу в приватні руки. В чиї, як думаєте?
В руки тих, з ким на початку своєї каденції обіцяв боротися. Право перевозити пасажирів отримало підприємство, що належить Дмитру Реві, екс-нардепу від Партії регіонів.
Не треба бути економістом і містити цілі департаменти, щоб підрахувати, скільки грошей йшло в кишеню до приватника. Ділився Рева з кимось чи ні, не беруся судити.
1.Приватне АТП, що належить синові багаторічного мера Артемівська Олексія Реви, платило комунальному підприємству 50 тисяч гривень за «інформаційні послуги».
2.Щодня приватні автобуси відвозили людей з Артемівська до Майорска і назад, хоча в договорі вказується про «нерегулярні перевезення».
3.За даними фіскалів, щодня між Горлівкою та Артемівському переміщуються від 5 до 7 тисяч людей. Якщо допустити, що третина з них, приміром, 2000 чоловік, є пасажирами автобусів, то при вартості проїзду в 30 гривень щоденно приватне АТП приходило 60 тисяч гривень. В місяць як мінімум 1,5 мільйона. Щоб гроші не йшли «наліво», на автостанції була диспетчер, яка збирала гроші у пасажирів.
4.Контролю з боку Донецької ОВГА, скільки заробляє приватник, взагалі не було. При цьому у відповіді Жебрівського вказується, що «у разі необхідності Перевізник надає КП «АТП» послуги зі зберігання і обслуговування транспортних засобів, проведення контролю технічного та санітарного стану транспортних засобів». Тобто фактично я думаю, ці 50 тисяч списувалися за взаємозаліком.
5. А скринька просто відкривається. Я знаю, як влаштована диспетчерська служба таксі. Якби Жебрівський мислив в державних інтересах, він би на автостанції посадив свого диспетчера і фіксував кількість пасажирів, а з кожного проданого квитка частина грошей йшла на розвиток комунального підприємства. Думаю, як бізнесмен Павло Іванович це прекрасно розуміє. Але як голова ОВГА не став впроваджувати.
В підсумку через 5 місяців мільйонів гривень, зароблених приватниками, і ряду журналістських розслідувань, Жебрівський вирішується повернути річку назад і тепер в «сірій зоні» будуть кататися комунальні автобуси і навіть обіцяють знизити вартість проїзду.
Родині Реві за підприємливість – п'ять балів. Президентському ставленику Жебрівському – тверда двійка.
Олександр Білінський
