Вся Україна зазнає масованих атак російських ракет і дронів, мета яких одна: жахати громадянське населення доти, доки воно не заволає і не побіжить до Росії кланятися і просити, щоб перестала, а ми, мовляв, капітулюємо. Незважаючи на всі негаразди, це сприймається нашим народом з подивом: вони там хоч самі вірять у свою маячню? Мало того, що Україна зневажливо ставиться до цих потуг, вона знаходить у них місце для гумору, роботи і... краси миттєвостей. Якби тільки люди не гинули...
Віта Яковлєва - про світлий бік життя у "темному" Харкові. Втім, сьогодні ми так живемо всі.
Блекаут, серія 145. Минулого разу, коли ми всією Україною сиділи через оцих ось без світла, люди якось підрозгубилися з незвички. Коли дадуть світло? Як дістатися додому з роботи? Як планувати цю роботу в умовах без світла?
Сьогодні умови ті самі, але реакція людей інша. Передзвонюємося-списуємось по можливості, поки є зв'язок. Домовляємося, якщо зв'язку довго немає, це не привід хвилюватися. Повернуть світло, одразу дзвінок.
Обговорюємо, у кого є для освітлення. Гірлянди на батарейках, які у старій кришталевій вазі перетворюються на чудовий світильник. 4 батарейок вистачає на 3 дні безперервної роботи. Лампа, яка працює від павербанків, зручна річ, до речі. Свічки та ліхтарики - це само собою, маст хев на сьогодні для всіх.
У робочій групі обговорюємо, як працювати журналістам без світла та зв'язку. У мене зависло 2 тексти та 2 здзвонювання. А Укренерго порадувало, що світла по всій Україні не буде добу.
Оскільки сидіти і страждати сенсу все одно немає, збираюся на вулицю. Поки ясно, хоч на людей подивлюся, бо останні дні безвилазно сиділа вдома за компом. І на сніг теж подивлюсь, він гарний зараз.
Виходжу. Сніг чудовий. Люди також. Надворі практично аншлаг, діти бігають. Виявляється, не одна я така розумна. Ми всі такі. Якщо не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неї. Чи буде світло за добу? Ну і не буде, хоч і задовбали вже оці. Зате помилуємося снігом. Гарно ж...
***
Без світла ми сиділи майже добу. А це означає, що і без води та опалення. І звісно ж, без зв'язку. Найбільше, як не дивно, напружувала саме неможливість дізнатися про нову інформацію. Що взагалі відбувається, і коли повернуть світло. Решта дратувало, але менше.
Зі світлом питання більш-менш вирішуване. Якщо є кілька павербанок і не один гаджет, можна використовувати їх по черзі і таким чином не сидіти в темряві. А ось те, що без світла відвалилися мобільний зв'язок та можливість подзвонити, дратувало.
Без води теж певний час можна обійтися. Хоча за добу, якщо в тебе немає великих запасів, починає збиратися немитий посуд. Та й запаси води потихеньку починають закінчуватись. А якщо кому на роботу ходити, то митися з каструльками ще можна, але якщо гріти в каструльках вже мало води залишилося, то це вже проблема.
Без опалення рятує пледик. Будь-які пончо, накидки та теплі шкарпетки теж. Ну і само собою кота під боком. Вона приходить грітися, притирається збоку, щоб я їй спину гріла, але сама тепла, як хороша така грілка. Тож відбувається взаємовигідне обігрівання одне одного.
Вдень, щоби з'ясувати, що взагалі відбувається, ходили до метро. На районі мобільний зв'язок не ловив ніде. Біля метро вдалося комусь зателефонувати. А ще там багато людей, їздить транспорт, працюють супермаркети. Метро до першої години дня теж запрацювало.
Поки розвідали обстановку і повернулися додому, світло дали нам. Зв'язок теж вже з'явився, воду та опалення чекаємо. Але їх немає по всьому Харкову. Обіцяють на ніч, перезавантажують систему. Добре, коли є зв'язок, і можна дізнатися, чого в кого немає і коли буде. А то як на безлюдному острові почуваєшся.
І, до речі, тепер я знаю, які подарунки мені потрібні на день народження. І не лише мені, а всім українцям. Павербанки на 10-20 тисяч – їх у нашій ситуації багато не буває. Лампа з USB - чудова річ при блекауті, працює від павербанка та вдома світло. Свічки – гарні та великі, щоб довго горіли. Загалом усе, щоб сидіння без світла не було темним та нудним.
Шкода, генератор у квартиру не можна – охрінієш від його шуму.
Віта Яковлєва, Харків, InfoKava
