"Підтримати"
Новини
Всі новини

Чому деякі західні політики симпатизують Путіну?

 Почему некоторые западные политики симпатизируют Путину?Пароль "Путін"

Що може бути спільного між вкрай лівими друзями ісламських радикалів й ірландських націоналістів з одного боку, шотландськими сепаратистами - з другого, вкрай правими прихильниками виходу з ЄС і антиімігрантської політики - з третьої? Загальне є, і воно зветься "Володимир Путін". Ці незгодні між собою щодо решти політики відчувають до російського президента симпатію, яку, на перший погляд, важко пояснити. - Пише для Крим.Реалії британський політичний оглядач Андрій Остальський.

Чому позитивне ставлення до Путіна і його політики стало свого роду паролем? Неодмінно настає момент, коли той чи інший діяч повинен з цього приводу висловитися, навіть якщо його ніхто за язик не тягне і мова в його виступі начебто йде про інше. Останній тому приклад - суботнє інтерв'ю Кена Лівінгстона, колишнього мера Лондона і, як кажуть, сірого кардинала Лейбористської партії або, принаймні, її лівого крила.

Чому позитивне ставлення до Путіна і його політики стало свого роду паролем?

Лівінгстон прийшов на лондонську радіостанцію LBC, щоб дати роз`яснення з приводу скандалу, до якого спричинилося чищення тіньового кабінету міністрів. Чистку затіяв лідер лейбористів Джеремі Корбін, який прибрав з "опозиційного уряду" кілька незручних для себе фігур і головне, замінив тіньового міністра оборони (одну даму, до речі, на іншу). Обійняла цю посаду леді, що, на відміну від своєї попередниці, є прихильницею антивоєнного руху, який виступає за одностороннє ядерне роззброєння Великої Британії.

Дехто вважає, що за чищенням насправді стоїть Лівінгстон, відомий пацифістськими і "антиімперіалістичними" поглядами. Його навіть називають "лялькарем", що диктує і кадрові рішення, і політичну стратегію лейбористських лівих. Будучи мером Лондона, він прославився численними скандальними витівками, дружбою з венесуельським диктатором Чавесом і контактами з лідерами ІРА. Боротьбу проти тероризму в Північній Ірландії він називав "останньою колоніальної війною" Британської імперії, а дії джихадистів, які вбили в 2005 році в Лондоні 52 людини і поранили ще сотні, пояснив реакцією на війну в Іраку, поклавши провину за загибель мирних жителів Лондона на Тоні Блера. Недарма дотепники прозвали Лівінгстона "Ленінгтоном".

У радіоінтерв'ю цей політик, зрозуміло, заперечував звинувачення в узурпації влади в партії. Потім заговорив про ядерну зброю, про НАТО, оголосивши цю організацію реліктом холодної війни. І раптом вирішив згадати Путіна: "Путін ніякої загрози нам не становить ... З тим же успіхом можна готуватися відбивати агресію інопланетян". Джеремі Корбін теж свого часу знаходив виправдання діям Путіна в Україну, оголосивши їх "спровокованими".

"Путін ніякої загрози нам не становить ... З тим же успіхом можна готуватися відбивати агресію інопланетян"

Шотландська національна партія, яка добивалася незалежності від Сполученого королівства, але програла референдум, теж вважається лівою. Її колишній лідер, як і раніше впливовий політик Алекс Салмонд, заявляв свого часу, що "захоплюється деякими аспектами політики Путіна", особливо тим, що той зумів "значною мірою повернути росіянам їхню гордість". Салмонд хоч і націоналіст, але за своїми соціально-економічним поглядам і через негативне ставлення до ядерної зброї не дуже далеко відстоїть від Лівінгстона.

Ще більш дивно: лідер крайньої правої партії Незалежності Сполученого королівства Найджел Фарадж, що стоїть на протилежному фланзі британської політики, ні в чому не згоден з Лівінгстоном і Салмондом, крім одного - він теж захоплюється Путіним. Мало де можна знайти так багато гарячих шанувальників російського президента, як у Британській національній партії, яку тут називають антисемітською і навіть фашистською. На сайті партії про Путіна пишуть: західні лідери ненавидять російського президента за те, що він "жорсткий, сильний, богобоязливий християнин", за те, що він "завадив зграї сіоністських олігархів грабувати Росію".

І далі: "Сіоніст Обама хоче розв'язати війну, щоби знищити Росію і в такий спосіб зруйнувати останній бастіон християнства і білих європейських народів". Великий форум на сайті буквально бризкає антисемітизмом та расистською ненавистю - і любов'ю до Путіна. Типовий пост: "Чому у нас не може бути такого прем'єр-міністра? Він чудовий!" Схожі вирази захоплення упереміж із антисемітизмом можна знайти у виступах членів угорської націоналістичної партії "Йоббік", у грецьких ультранаціоналістів із "Золотого світанку". Але от парадокс: ліві спадкоємці комуністів Греції можуть позмагатися в силі своїх почуттів у ставленні до російського лідера зі своїми опонентами з протилежного політичного флангу. Таке дивне єднання вкрай правих і вкрай лівих можна спостерігати у багатьох країнах. Не забудьте додати в теплу компанію і Дональда Трампа, і Марін Ле Пен, і норвезького націоналіста-вбивцю Брейвіка.

У чому ж справа? Крайнощі сходяться? Так, але не все так просто. Це явище відбиває якісь глибинні процеси в суспільствах західних і не тільки західних держав. Моя гіпотеза така: в останні десятиліття зміни в житті людства відбувалися занадто швидко, із запаморочливою швидкістю. Ось голови і закрутилися. Глобалізація має безліч наслідків, не обов'язково тільки позитивних, дуже часто - незрозумілих і тривожних. А чого варта технологічна революція, наповнення нашого життя фантастичними гаджетами з новими, багато в чому загадковими, каналами формування громадської думки? Життя все більше переміщується в Інтернет, в соціальні мережі, підкоряючись поки незвіданим законам, трансформуючи колективну та індивідуальну свідомість непередбачуваним чином. Такі речі даром не проходять.

Дональд Трамп може бути обраний президентом США в одному-єдиному випадку

Людина - істота консервативна. У багатьох зміни викликають почуття тривоги, невдоволення, навіть потребу активного опору. Це на рівні індивідуальному. У суспільствах високорозвинених ці настрої залишаються маргінальними, уділом крайніх (але, до речі, небезпечних) партій. Однак ці настрої можуть стати мейнстрімом, якщо західного обивателя сильно налякати. Недарма ж кажуть, що Дональд Трамп може бути обраний президентом США в одному-єдиному випадку: якщо повториться який-небудь жах, подібний до атаки на вежі-близнюки 2001 року.

У суспільствах архаїчних ефект страху перед сучасністю треба звести в квадрат або навіть куб. Арабський Схід безнадійно відстав навіть від Третьої індустріальної революції, не кажучи вже про початок загадкової Четвертої, в якій, як вважають, станеться тотальне впровадження "розумних" систем, що самоорганізуються, в усі сфери людського життя. Але ж і Росія в цьому відношенні недалеко пішла від Сходу.

І у вкрай лівих, і у вкрай правих, крім слова "Путін", є як мінімум ще один спільний "пароль" - "Америка", як символ глобалізації та modernity. Слово це не можна переводити просто як "сучасність", воно означає ще й оновлення, рух вперед. А так іноді хочеться зупинитися, а то й повернутися назад. Можливо, в далекій перспективі у всьому цьому може знайтися якийсь позитивний сенс. Є, можливо, необхідність досягнення певного балансу між тими, хто забігає вперед і тими, хто тягне назад. Але на осяжному відрізку історії торжество архаїки не нагодує людей і не зробить їх щасливими. Воно лише підвищить агресію, злобу і нетерпимість до рівня минулих століть.

Андрій Остальський - gazeta.ua

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Twitter.

Ctrl
Enter
Если вы заметили ошибку в тексте
Выделите её и нажмите Ctrl+Enter
Также по теме
Показати ще новини