У мережі - чергова демонстрація войовничо-патріотичної ерекції з приводу прильоту Гризлова. А з нею - свіжий напад кривих усмішок і несамовитих криків з приводу мінського процесу. При всьому сарказмі по відношенню особисто до цього еталонного недоумка, він - один з найдовіреніших путлерівскіх холуїв. І призначення це цілком може означати новий шанс для мирного процесу (хоча може виявитися і черговим відволікаючим маневром). Але не спробувати ми точно не можемо - у зв'язку з абсолютною безальтернативністю цього шляху на даному історичному проміжку.Днями читав дискусію на сайті Радіо Свобода трьох американських політологів. Вони там між іншим згадують, що сили НАТО в Європі відверто поступаються російським. Говорять про це абсолютно спокійно, розуміючи, що глобально ЗС РФ тій же американській армії не суперник, але при цьому відзначають значний збиток, який росіяни здатні завдати будь-якому супротивникові - навіть без ядерної зброї.
Одночасно з цим, в Україні, де лише останнім часом вдалося сяк-так привести військо в якусь приблизну відповідність назві, де неспівмірність (кількісна та якісна) сил із російською армією очевидна й безсумнівна, - купа войовничих горлопанів (у чималій мірі - самотніх жінок бальзаківського віку) лають мирний процес, зрадників-політиків на чолі з баригою-шоколадником і вимагають негайно припинити всілякі переговори з агресором.
І хотів би знайти яскравіший приклад інфантилізму - так не зможу.
П.С. Пост проплачений Рошеном і Газпромом.
Карл Волох
