Протягом останнього року політика Росії щодо України була досить стабільною. Вона виходила з того, що Путін зрозумів, якої серйозне поразки він зазнав, і що його плани щодо створення «Новоросії» і відторгнення південно-східних областей від України провалилися.Тим не менш, від своєї первісної мети – будь-якими засобами зірвати можливість розвитку України за європейським сценарієм, щоб приклад успіху українців на цьому шляху не став заразливим для російського суспільства – російський президент не відмовився.
Увесь минулий рік він домагався саме цього, причому за допомогою власної інтерпретації Мінських угод, яка націлена на вштовхування ДНР/ЛНР, як ракової пухлини, в політичне поле України; щоб різного роду моторолли та гіві засідали у Верховній Раді, щоб наростала нестабільність і невдоволення, щоб змусити Україну все це неподобство фінансувати.
Поки Україна досить успішно чинить опір подібним спробам і задуми Путіна не надто успішно втілюються, тому триває уповільнена боротьба навколо інтерпретації Мінських угод.
Путін зустрічає новий рік у стані розгубленості
Але, незважаючи на всі перестрілки та спалах бойових дій в Донбасі, на серйозну ескалацію Путін не піде. Він прекрасно розуміє, що після цього буде посилення санкцій Заходу проти Росії, а Барак Обама більше не зможе чинити опір ідеї продажу Україні летальної зброї.
Путін виснажив ресурси. Він авантюрист, і діє як гравець в якомусь зовнішньополітичному казино, постійно піднімаючи ставки. Так, в Україні він програв, але у нього є і більш важлива задача - підтримувати свою владу, паралельно показуючи картинку по телевізору про чудові військові перемоги - і це все в умовах економіки, яка руйнується. Якщо в Україну Путін поліз, щоб блокувати її європейський зовнішньополітичний курс, то для сирійської кампанії ніяких інших розумних пояснень, крім демонстрації військових успіхів Росії, немає.
На моє глибоке переконання, спроба запалити російську громадську думку якимись героїчними перемогами в Сирії провалилася. Ставлення російської громадськості до близькосхідних авантюр Кремля досить скептичне, пропаганда злітаючих ракет і сирійських перемог не зачепила російське суспільство. Тим часом, падаюча економіка стає все більш актуальним пунктом російського порядку денного.
В цілому, наскільки мені видається, Путін зустрічає новий рік у стані розгубленості й нерозуміння, що ж робити далі.
Андрій Піонтковський
Російський політолог і публіцист на НВ
