Віта Яковлєва: Війна, Харківські щоденники. Ми таки дивні. І це надихає!

Дивність, фаталізм чи впевненість у тому, що все скінчиться перемогою? І те, й інше, і третє. Якщо не можеш вплинути на події, намагайся пристосувати події до свого життя. І – живи! Життя-то одне, а під час війни воно стає ще крихкішим, ніж завжди.

Ксения Голубева
Автор Ксения Голубева - Журналіст
3 хв читання

Віта Яковлєва – про “дивних” харків’ян.

…Звернули увагу, що “Ой, у лузі червона калина” зараз на рінгтонах якщо не половина українців, то третина точно? Сьогодні їду автобусом на ринок. У когось телефонує телефон. Мила чіхуашка на руках у господині робить вушка сторчма, а потім починає мелодійно підвивати про калину. Майже в ноти, так натхненно.

Салон здивувався, похвалив справжнього укробандерівського собаку. Рінгтон замовк, вона доспівала і спокійно дивилася у вікно. Концерт закінчено.

Потім на ринку чоловік на трубі грав про калину. Ех, йому б у дует ту чіхуашку, вони б порвали всі сцени світу. Але грошей я все одно дала, ми, харківські укробандерівці, музику любимо.

…Чоловік розмовляє по телефону: “Артуре, у тебе є знайомі, щоб утеплити дві стіни будинку на Салтівці?”. Співрозмовник, певне, здивувався адресі, де потрібні роботи.

– І що, ми на Салтівці не люди, чи що? Нам узимку не холодно буде?

Для нехарків’ян пояснюю: Салтівка – досить небезпечний район через часті обстріли та близькість до кордону. Але мешканці ображаються, коли дивуються, що вони там живуть та хочуть жити. Тому що вони харків’яни, як і всі інші, і нічим не гірші за інших. І небезпечно чи ні, утеплюватися треба хоч-не-хоч.

…Бабуся і дідусь купують тушонку. Вона каже взяти яловичу, він уточнює, що потрібна ще й куряча.

– Взимку, якщо вимкнуть світло, запалимо свічку, нагріємо чайку на грубці і зробимо бутерброди з курячою тушонкою. Вони м’які, із солодким чаєм буде дуже смачно.

– Так-так, беріть курячу, взимку світло точно вимикатимуть! – оптимістично радить продавщиця. І вони всі один одному радісно посміхаються.

…У метро жінка везе величезну товстянку, тобто, яка грошове дерево. Сіла поряд, питає, чи не заважає мені рослина. І розповідає, що у них зимувати не можна, у будинку руйнування, от і везе товстянку до нового будинку, до подруги на перезимівлю.

– Ми протримаємось, а вона замерзне, шкода, — пояснює мені.

…Ми дивні. Але ж це так надихає! Тому нехай дивні, аби перемога була швидше.

Віта Яковлєва, Харків, InfoKava

Поділитися статтею
Журналіст
Журналіст InfoKava. Пише про актуальні події в Україні та світі.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *