Тактика дрібних порізів і труп держави в результаті

Леся Диброва
Автор Леся Диброва - Журналіст
3 хв читання

Зеленський віддав Цемаха за Сенцова і моряків. Але Цемах – не головне, що отримав Путін в результаті обміну. Що ж ще стало для нього настільки привабливим, що процес обміну був розблокований?
В результаті цього обміну обидві сторони отримали можливість на ньому піаритися.
Зеленський представляє обмін як безперечну перемогу і заявляє, що це тільки початок мирного врегулювання, яке, як він мріє, буде швидким і навіть – стрімким.
Путін – отримав можливість виконати рішення Гаазького трибуналу, не втрачаючи обличчя. Він отримав радість в російських соцмережах за те, що “зробив Зеленського”.
Однак, куди важливіше те, що “віддавши” полонених, Путін отримав вагомі політичні дивіденди перед зустріччю в Нормандському форматі.
Він отримав можливість тиснути на Україну за умовами Мінських угод в рамках Нормандського формату і плану Штайнмайера: вибори на Донбасі без участі України під егідою ООН і закріплення особливого статусу Донбасу в Конституції. А це – легалізація терористів, право вето для Донбасу і переведення Росії в статус миротворця.
Загалом, війна буде закінчена за рахунок України.
Донбас повернуть нам, щоб його ми і відновлювали. Перша ластівка – обіцянка Зеленського платити пенсії пенсіонерам ОРДЛО, не збираючи ніяких податків з тієї території, а це – додаткове навантаження на бюджет країни.
Путін нічого не хоче (і не буде) платити за завдані Україні збитки. Можливо, дасть знижку на газ. Нормандська четвірка дасть на “відновлення” смішну суму. І дасть – на умовах, що ми будемо старанно виконувати Мінські угоди. А по Криму взагалі – зажадають води і відновлення залізничного сполучення. Все це вже давно і відкрито розписано в російських ЗМІ. План – в дії. І Зеленський – в курсі. І, схоже, в справі по просуванню цього плану.
От саме тут і постає питання: де тут інтереси України?
Відповіді немає…
І реальної опозиції загрозливим планам Зеленського на даний момент – теж немає.
Противники команди Зе нечисленні і деморалізовані. Їх добивають поодинці. Їх реально можуть посадити. У них немає реальної підтримки. Депутати “Голосу” і “Батьківщини” не голосують, але – мовчать. Навіть ЄС не дуже-то заступається за свого лідера. “Опозиціонери” захищають виключно свої інтереси, але “слуги” агресивно наїжджають на “НьюзВан” і на “112”: Медведчука заганяють в кут. Тобто – все, хто міг би протестувати, — розрізнені і зім’яті. Всі розбіглися по своїх норах.
З’явилася нова риторика. “Так, процедура порушена, але так хоче народ”.
“Так не можна, але, якщо народ хоче, значить, можна”.
“Ви висловилися – ми голосуємо”.
Свої терміни плодить Тарас Березовець.
“Додаткова глядацька вартість” ( “ми зробили всіх і в ютюбі”).
“Скажений принтер” ( “обговорюйте в комітетах, в залі – швидко голосуємо”).
“Більшовики” ( “так хоче народ”).
“Тактика дрібних порізів” ( “трохи поправимо тут, трохи там – нічого страшного”) та інші.
Але ж відомо: після безлічі дрібних порізів тіло неминуче перетворюється в труп.
Костянтин Кузьменко, Київ.
Поділитися статтею
Журналіст
Журналіст InfoKava. Пише про актуальні події в Україні та світі.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *