Цих ризиків проєкт міг уникнути після того, як парламент Німеччини ухвалив закон, що дозволяє “Газпрому” використовувати “Північний потік-2” на повну потужність.
Зокрема, документ усував тимчасові рамки, які дозволяли дати виключення тільки проєктам, завершеним до 23 травня 2019 року. Німеччина подовжила цю можливість для “Північного потоку-2” ще на рік.
Ці терміни були комфортними для трубоукладачів Allseas, які одночасно укладають дві нитки “Північного потоку-2” зі швидкістю 5 км в день.
Однак тепер, з огляду на невідому кількість часу, який буде потрібним для оснащення російських суден, “Газпром” ризикує не встигнути ввести проєкт в експлуатацію до 24 травня 2020 року.
Газопровід “Північний потік-2” пройде по Балтійському морю, з’єднавши постачальників у Росії зі споживачами в Європі. Його протяжність складе понад 1,2 тис. км, пропускна спроможність – 55 млрд куб. м газу на рік. Дві гілки газопроводу мали бути побудовані до кінця 2019 року.
“Північний потік-2” запустять в обхід транзитних держав – України, Білорусі, Польщі та інших східноєвропейських країн – через виключні економічні зони й територіальні води Росії, Фінляндії, Швеції, Данії та Німеччини.
Проєкт оцінюється в 9,5 млрд євро. Його реалізує “Газпром” в альянсі з європейськими компаніями Engie, Uniper, OMV, Shell, Wintershall. Вони взяли на себе зобов’язання профінансувати “Північний потік-2” сумарно на 50%, тобто на 950 мільйонів євро кожна. “Газпром” надасть другу половину коштів – 4,75 млрд євро.

