90-й окремий аеромобільний батальйон імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова має вже чотири роки свого існування - всі роки війни. Його постійне місце дислокації - Костянтинівка (Донецька область).
Напередодні дня заснування батальйону волонтери з Чехії та України приїхали, щоб покласти квіти до пам'ятника кіборгам. Представники чеської організації «Команда для України» (Team for Ukraine) вже два роки приїжджають до Костянтинівки, а на територію батальйону потрапили вперше.
- Як ви знаєте в нашому батальйоні є два Героя України. На жаль, ці звання їм присвоєні посмертно. - Так знайомство з волонтерами з Чехії почав замполіт 90-го батальйону Петро Гоц.
Ми стоїмо біля єдиного в Україні пам'ятника кіборгам. Його встановили в 2015 році. Тепер - це сакральне місце для всіх приїжджих волонтерів. Оскільки монумент розташований на території батальйону, то покласти квіти можна тільки з дозволу замполіта. Правда, заступник командира батальйону по роботі з особовим складом Петро Гоц легко йде на контакт, тому що розуміє - пам'ять про Героїв важлива для живих.
- Наш 90-й батальйон носить ім'я Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова. Легендарна для нас особистість, приклад мужності і самопожертви для багатьох поколінь. Він був командиром роти вогневої підтримки, - продовжує Петро Борисович, даючи нам можливість озирнутися навколо, і прочитати прізвища на монументі. - У січні 2015 року, коли велися найзапекліші бої за Донецький аеропорт, він зголосився брати участь в деблокуванні підрозділів, які захищали Донецький аеропорт. Під час одного бою, розуміючи, що поруч багато бойовиків, він викликав вогонь артилерії на себе, прикривши відхід підрозділу. 20 січня 2015 останній раз виходив на зв'язок і повідомив, що лежить під завалами. А після цього другий поверх терміналу підірвали... 30 грудня 2015 Президент України Петро Порошенко своїм указом постановив присвоїти ім'я Героя України старшому лейтенанту Івану Зубкову 90-ї окремого аеромобільного батальйону 81 окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Збройних Сил України...
Ми занурюємося кожен в свої спогади. Почуте важко сприймати без сліз...
- В боях за Донецький аеропорт у нас загинули 37 осіб, всього ж за чотирирічне існування батальйону загинуло 46 наших бійців. Другий Герой України - це кулеметник Ігор Брановицьий. Він під час оборони аеропорту встиг на собі витягнути двох поранених побратимів з нового терміналу, а коли повернувся за наступним, то потрапив в полон до сепаратистів. Вони з особливою жорстокістю завжди розправлялися з кулеметниками. Бойовики довго катували наших хлопців, намагаючись дізнатися, хто з них кулеметник. Ігор не витримав, що так знущаються над побратимами, і сам зізнався. Його побили до напівмертвого стану. В цей час в ту катівню приїхав терорист Павлов, якого всі знають як «Моторолу». Офіцери йому сказали: «Потрібна допомога цьому пацану, його побили до напівсмерті», на що той відповів: "Зараз я йому допоможу" і пустив йому в голову дві кулі... Нам про це розповіли побратими, яких після звільнили з полону...
Ми мовчимо, не знаючи, що сказати. Розглядаючи імена на пам'ятнику, подумки порівнюємо їх вік зі своїм. Такі молоді...
Петро Гоц коротко розповідає про історію створення батальйону, вона трагічна і героїчна одночасно.
Потім запрошує зайти до каплички, побудованої поруч. Ми молимося кожен, як хто вміє, про перемогу для наших солдатів.
Потім ми поклали квіти. Жовті і сині хризантеми, перев'язані чорною стрічкою - це найменше, що ми могли принести новим Героям цієї війни...
Гості з Чехії давно поїхали до себе на Батьківщину. Від`їжджаючи, сказали, що донесуть до своїх земляків ця розповідь про подвиг українських кіборгів.
Марина Пухир, Костянтинівка, Донецька область
