Політолог Руслан Ригованов, що дав інтерв'ю на одному з телеканалів, згадав про те, що Росія сприймає Україну на рівні 2014 року. InfoKava попросила прокоментувати цей вислів.
- Це не просто інформація, - відповів Руслан Ригованов, - це один з ключових показників розуміння ситуації навколо України за принципом дія-контрдія, і тієї шизофренії, коли божевільні рішення російських еліт підтримуються їх громадянами. Аналітика Росії - це факти, але інтерпретовані і сублімовані в фігуру вічного президента. Росія - це ТБ-країна, яка залежить не від аналізу подій, а від картинок на екрані. Політика її, свого роду Уроборос, коли дике марення, що йде з екранів, лягає в основу аналітики, а отримана аналітика - в основу політики і стратегії.
Тобто, все здійснюється так: придумаємо «страшилку», озвучимо її на ТБ, повіримо в неї, знайдемо докази і в посиленому варіанті запустимо в зворотну сторону. У підсумку самі себе залякали так, що розібратися, де правда, а де брехня, вони не в змозі. Але страшно інше, свій маревний страх, Росія вихлюпує не тільки всередину, а й зовні.
Для розуміння, вирішимо ми проблему звільнення Донбасу, тільки в правовому полі? Ні, звичайно. Давайте подивимося, як Росія діяла в інфополі (і не тільки), починаючи з 2013 року. Але спочатку відволікнемося на науку.
У 60-х роках минулого століття в Єльському університеті психологом Стенлі Мілгремом був проведений ряд експериментів. Суть полягала в використанні струму проти людини, яка неправильно відповідає на питання.
Учасникам експерименту дозволяли збільшувати силу струму проти тих, хто відповідав неправильно. Ряд учасників, користуючись «правом», піднімав струм до критичної точки напруги, обумовленої «керівництвом». Все це проводилося під «заохочення» асистента професора, що представляв "владу" в лабораторії. Дослідження довело, за словами Мілгрема, що «дорослі люди демонструють цілковиту готовність йти на що завгодно, підкоряючись тим, хто має владу».
Грегорі Стентон (Genocide Watch) виділив стадії, після яких «пристойні люди» здатні вбивати.
Перша стадія: визначити «непотрібну» групу як чужу і заявити про вихідну загрозу (2013-2014: «бандерівці» «карателі», «хлопчик в трусиках», «корова з жалісливими очима», «снігурі» і т.д.)
Друга стадія: дискримінація і випинання власної значущості (2014 по теперішній час: «фашисти» - «руській мір»; «обстріл міст» - «гуманітарний захист», «кастрюлеголові» - «захисники» і т.д.).
Третя стадія - це безпосередньо підготовка, організація і складання списків інакомислячих («розстрільні списки Безлера-Стрєлкова», «списки підприємців», списки помаранчевих, «списки добробатов»).
І нарешті, Четверта, завершальна стадія: безпосередньо акт знищення ІНШОГО.
Ми бачимо, що Росія не зупинила свій ТВ-концентрований шабаш в частині промивання мізків жителям Східної України, при цьому нарощуючи обсяги брехні і псевдофактов. Тобто Перша, Друга і Третя стадія не припиняються, що неминуче призводять до військових сутичок і жертв.
Ніякими мирними переговорами, законами, і на жаль, навіть миротворцями, неможливо вирішити проблему сьогодні. Початком вирішення проблеми може бути тільки зміна системи інформації і побудова комунікацій.
Чи готова Україна діяти стратегічно? Не впевнений. Сьогодні немає єдиної системи трансляції цінностей. Влада в більшій мірі на дурну пропаганду відповідає не менш дурною пропагандою. Згадайте слова загиблого Павла Шеремета: "Нас закликають "жити по-новому", а працюють донині по-старому. Ось у чому основна претензія. Про контрпропаганду говорять... Неможливо перемогти російську брехню, російську пропаганду іншою брехнею. Її можна перемогти тільки правдою і інформаційною відкритістю. Є багато проблем у інформаційній сфері, але вони ж так не вирішуються - з наскоку, за ніч, з напором, ламаючи через коліно депутатів, ігноруючи журналістів. так робити не можна! Залишився дуже нехороший присмак від того, що всі ми побачили "(«Гордон», 3 грудня 2014 г.).
Інформаційний шлях до збереження влади нашими елітами практично не відрізняється від дій еліт сусідньої «Темної імперії». В його основу покладено ті ж принципи формування ІНШОГО, тільки у нас багато ІНШИХ, і це нас рятує, від вертикально-інтегрованої шизофренії. Провали інформаційної політики, відбуваються не тільки з технологічних причин, вони більшою мірою популістсько-ідеологічні. Російським пропагандистам не доводиться напружуватися, вишукуючи інформаційних бліх.
Наприклад, наші політики і ЗМІ продзижчали всі вуха, про «джевеліни». Так, це гарне політичне рішення, але чи вирішить воно результат війни? Будь-яка розсудлива людина розуміє, що 35 установок - це не більше ніж жест доброї волі, але ми так розколихали хвилю, що РосТВ тепер вбиває в голову жителям ОРДЛО думку про «озброєних джевелінами підготовлених США фашистів, які будуть вбивати мирних громадян». І це йде цілодобово по всіх каналах, заміщаючи здоровий глузд, і громадяни України за «сірою зоною» вже замислюються, а раптом... І знову за описаним Стентоном алгоритмом.
Ви запитаєте, а до чого тут Закон України "Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях"? А при тому, що ми черговий раз для себе створили головний біль, не вирішивши наявних проблем. Основні постулати і особливості, з точки зору прав, обов'язків, і взагалі юриспруденції ми розглянемо наступного разу, коли буде надрукований повний текст, прийнятого і підписаного Президентом України Закону, а сьогодні давайте подивимося, на хвилю, яка зайняла інфромпростір. Адже, на жаль, ми не читаємо Закони, але із задоволенням слухаємо, що нам про них розповідають.
Ухвалення Закону, викликало не аби яку «стурбованість» цілого Радбезу Росії, який інтерпретував його, як «розрив Мінських угод». Чесно кажучи, незрозуміло, де там розрив Мінських угод, і яке відношення до цього має Росія, яка кричить, що вона не підписант Мінських угод, але, як то кажуть, це її проблеми. А наші проблем - це те, що сьогодні пропагандистська машина РосТВ включилася на повну потужність. Війна, скасування мирних угод, карателі будуть наступати, проводитимуть чистки, словом, весь спектр відіграних і розкручених «брендів» лягає на підготовлений протягом чотирьох років грунт. І знову «шиза» косить ряди, і знову «захисники світу» їдуть на Донбас рятувати від фашистів, а за підсумком - вбивати наших людей. А що наші ЗМІ? А наші ЗМІ, як завжди... на різних господарів, в тому числі і на окупанта. У підсумку, чим далі, тим більше ми втрачаємо Схід України.
І знову ми стикаємося з проблемою псевдоеліт, але це вже інша історія.
Руслан Ригованов, політолог, Київ, InfoKava
