Поезія: «Це тотальна фрустрація й напасть» – Андрій Малярик

між лопаток лягаєш каменем
і приходиш зазвичай пізно.
розпелехана і поранена,
ідентична і дуже різна.
заростаєш у тіло звичкою,
вириваєшся диким голосом,
тільки, де я таку тебе вичитав,
і яким ти там ідолам молишся?
це ні в бік, ані вліво, ні вправо,
це масштабна депресія й горе,
тільки, де ти мене так впізнала,
і до кого ночами говориш?
це тотальна фрустрація й напасть,
і ні взад, ні вперед, лиш на місці,
ти спочатку в легенях ховалась,
а зависла в душі грузом двісті.
я не буду усе це згадувати,
банувати за всім цим тим паче,
не одного ми поля ягоди,
не одного ми пункту призначення.
можна гризтись вночі й по обіді,
і жаліти за тим, що розбито.
земля рухається по орбіті,
хоч лишає великий відбиток.

THEMRDIDENKO.COM