Проза: «Ніч» – Андрій Малярик | Олександр Діденко

TheMrDidenko
Автор TheMrDidenko - Журналіст
1 хв читання

Я її вивчив з ніг до голови, ми з нею в такт дихаємо тягучим повітрям і рахуємо кількість у бруківці тріщин. Місяць став рідним братом, а зорі – сестрами, не говорячи вже про їхні рештки міміки, харизми і жестів.

Ми на балконі балакаємо і повторюємо усі написані мною вірші вздовж і впоперек, і без паперу, у нас своя атмосфера. Ми зустрічаємо і проводжаємо сміттєвози за графіком, і кожного дня це відбувається в той самий час, в ту саму годину і хвилину. Вона вже без пам’яті знає стежки корозій мого балкону, і коли на свою роботу заступає прибиральник вулиць. З-поміж тисячі курців відчуває запах моїх сигарет і тотальну тахікардію. Нехай у неї і немає 46-ть хромосом, як у вас, та я її люблю і любив.

Я знаю про ніч усе,
а ви?

THEMRDIDENKO.COM

Поділитися статтею
АвторTheMrDidenko
Журналіст
Журналіст InfoKava. Пише про актуальні події в Україні та світі.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *