Команда вчених-хіміків, в яку увійшли і фізики МДУ їм. Ломоносова М., розробили унікальну технологію доставки ліків до хворих органів з участю нанокапсул. За допомогою цієї технології можна створити гелеві капсули, що доставляють лікарські препарати безпосередньо до хворого органу.
Міжнародна група дослідників за участю фізиків з МДУ імені М. в. Ломоносова розробила абсолютно новий тип носія ліків для їх адресної доставки до хворого органу – гелеві нанокапсули з подвійною оболонкою. Результати роботи вчені опублікували в журналі Scientific Reports.
Дослідження поки носить фундаментальний характер. Проте один з авторів дослідження Ігор Потьомкін (професор кафедри фізики полімерів і кристалів фізичного факультету МДУ) стверджує, що в найближчі роки на основі цієї роботи стане можливим створення нанокапсул, які будуть ідеальними носіями для адресної доставки ліків, а їх виробництво буде відносно дешевим.
Для цього вчені вирішили використовувати структури, які раніше практично не досліджувалися, – гелеві нанокапсули. Основною проблемою, перш різко снижавшей інтерес до них, було те, що такі капсули, ледь з'явившись, одразу ж злипалися зі своїми сусідками при спробі завантаження їх ліками, що робило неможливою доставку (або малоефективною). Вченим вдалося вирішити цю проблему, створивши носій, внутрішня порожнина якого, немов яйце з двома шкарлупами, оточена двома оболонками різного хімічного складу. Зовнішня пориста оболонка відіграє захисну (стабілізуючу) роль і перешкоджає злипанню нанокапсул, а пори внутрішньої оболонки можуть відкриватися і закриватися в залежності від температури за рахунок зміни взаємодії між її мономерными ланками.
У момент заповнення порожнини пори відкриті, і ліки всмоктується в неї, як у губку, потім температура змінюється, пори внутрішньої оболонки закриваються — і ліки відправляється в шлях. Надалі пори зможуть відкритися знову тільки там, де це дозволить температура.
Приготування двошарових капсул у цьому експерименті зводилося до пошаровому синтезу двох полімерних оболонок різного хімічного складу навколо ядра з оксиду кремнію, а по закінченні синтезу це ядро хімічним чином розчинялося, залишаючи замість себе порожній простір.
На даному етапі робота носила чисто фундаментальний характер і була призначена в першу чергу для демонстрації ефективності концепції. Експерименти проводилися в діапазоні температур 32 — 2°C. Це дещо більше діапазону температур, сприятливих для людини, хоча в подальшому, стверджує Ігор Потьомкін, цей діапазон легко можна буде звузити.
Ігор Потьомкін впевнений, що в будь-якому разі створені дослідницькою групою наноконтейнери являють собою ідеальні носії для адресної доставки ліків. Більш того, їх синтез не відрізняється складністю і відносно дешевий. Хоча на даному етапі досліджень його конкретну вартість назвати складно, у планах колаборації вже зараз стоїть створення великотоннажного, прийнятного з комерційної точки зору, виробництва микрогелей.
За матеріалами gazeta
