Читаю новину про те, що так звана "держрада Криму" просить МЗС РФ сприяти факту визнання "геноциду" жителів півострова Україною. Всього один факт з низки багатьох. Про що це нам говорить? Крим і кримчани не навчилися і ніколи не зможуть навчитися жити без України. Будучи насильно окупованими, більшість моїх знайомих і друзів в Криму, хто з ностальгією, а хто з неприязню, найчастіше говорять про одне й те саме.Ні, не про Путіна. Ні, не про "матінку" Росію.
Навіть не про те, що їх врятували від такої ж війни як на Донбасі. Вони говорять про Україну. Хто з болем, хто з ненавистю. Але завжди про одне й те ж. Ось і "держрада Криму" туди ж. Цю нитку не розірвати. Так що, "дорога моя" нова владо - а я знаю, що ви це точно прочитаєте - нікуди вам не дітися від України. Нехай поперек горла, але ви завжди підсвідомо знаєте, що вся ця ваша байда, яку затіяно без вас, де вас грали як шісток, закінчиться. І ваші щохвилинні прокльони на адресу справжньої Батьківщини це тільки підтверджують.
Ну і побажаннячко вам на Старий Новий рік від мене. Не забудьте спакувати тривожну валізку. Адже живете як на вулкані.
Тарас Березовець
Політтехнолог
