Візит в столицю України представника Росії в складі мінської контактної групи став повною несподіванкою, причому не лише в Україні, але і на батьківщині Бориса Гризлова - про це повідомив в інтерв'ю російським ЗМІ анонімний представник Кремля. До чого такий поспіх, якщо незабаром повинна відбутися зустріч тристоронньої групи в Мінську?Як стало відомо пізніше, 13 січня в Москві готувалися з помпою прийняти лідерів самопроголошених ДНР і ЛНР Захарченко та Плотницького. Далі їх кремлівські куратори запланували турне пари терористів російськими регіонами з метою укладення двосторонніх угод про співробітництво". По суті, йшлося про бажання адміністрації Путіна якнайшвидше перекласти турботу про набридлі терористичні "республіки" на другорядні регіони РФ.
Сьогодні ж достеменно відомо, що до Москви Захарченко і Плотницький не поїдуть, в тому числі, тому, що напередодні в Київ терміново прибув пан Гризлов. Можна сперечатися скільки завгодно, був це жест тиску слабкості, але є один безпомилковий індикатор: якщо Магомет не йде до гори, гора йде до Магомета. Іншими словами, положення гостя завжди є доказом слабкості його позиції. Кремль в даному випадку може скільки завгодно вкидати інсайдерські новини про якісь пагрози та ультиматуми, привезені Гризловим, однак реальність якраз протилежна. Я б також звернув увагу на одну важливу обставину: на момент приїзду Гризлова Порошенка в Києві не було, і він не став мчати туди стрімголов, щоб зустрітися з російським парламентарем, хоча для звичайного українського президента все було б якраз навпаки.
Україні час припинити підхоплюватися при першій новини з РФ
Гризлов приїхав, тому що, з одного боку, Кремль поспішає піти з-під західних санкцій, а з іншого - Москві потрібно якомога швидше вийти з парадигми замороженого конфлікту.
Особливо підковані в оточенні Путіна вже зрозуміли, що такий сценарій найменш вигідний для самої Москви. Тому несподіваний, як сніг на голову Кличка, візит Гризлова - чергова спроба сплавити назад в Україну бунтівні невизнані території. Як і у випадку з Кримом, Москва знову доводить, що ніякого довгострокового плану, що робити з Донбасом, у неї немає. Є імпровізація, що певний час давала потрібний результат. Але як будь-яка імпровізація, рано чи пізно вона починає грати проти того, хто задумує авантюри і звик бити першим. У темний час легко сплутати силует противника і заплутатися в кількості опонентів, і коли козир несподіванки відіграно, ініціатива часто обертається проти самого винуватця.
І, мабуть, головне: Україні час припинити підхоплюватися при першій новини з РФ. Росія поступово переміщується на периферію світових трендів і Україні слід якомога швидше переорієнтуватися на дійсно важливі події, яких безліч в самій Україні і в світі.
Тарас Березовець на НВ
