Як живуть люди у світі: острів Таїті

Ксения Голубева
Автор Ксения Голубева - Журналіст
8 хв читання
Як живуть люди у світі: острів Таїті

У світі стільки доріг, стільки країн, стільки невідомих куточків, що ніякого життя не вистачить, щоб побувати хоча б в тисячній частці з них. Та й кошти на це потрібні неміряні, чого немає в абсолютної більшості людей, що живуть у світі.

Але те, що поїздки стали доступнішими, а відстані коротшими, заперечувати не будемо. І якщо раптом зважитися і рвонути в невідоме, побажавши знайти рай земний, то це, звичайно ж, буде острів Таїті.

Я впевнена, що знаю, що ви зараз подумали або сказали. Нічого складного, тут всього один варіант: «Таїті, Таїті! Не бували ми ні на якому Таїті! Нас і тут непогано годують!» Ті, хто поважніші віком, згадають «Містера-Твістера» :«… хтось, що захоче побачити світ – острів Таїті, Париж і Памір…»

Ну, що ж, тоді – на Таїті, один з островів великої острівної гряди в центральній частині Тихого океану, яка належить Франції і має назву Французька Полінезія.

Ці острови навіть в назвах – фантастика і далекі мандри: Таїті, Бора-Бора, Муреа… Це якісь сторінки з прочитаних в юності книг і кольорові сни з яскравими полотнами геніального художника Поля Гогена. Але зараз, та й зрештою, і в минулому – це курорт, місце відпочинку і переосмислення життя. Важко, дуже важко повертатися в звичайну дійсність після яскравих островів Полінезії.

Летіти туди – більше доби, особливо складний останній переліт над океаном. З посадками, дозаправками та іншими “принадами” довгого перельоту виходить, як правило, понад 26 годин, з якої частини світу б ви не летіли.

За фактом Таїті – колонія. Колись це було тубільне королівство на чолі з монархом, династична форма правління, а історія держави веде відлік ще з 1788 року. Саме тоді язичницька релігія була пригнічена, на зміну їй прийшло християнство і державний устрій замість племінного. Останній король правив в кінці 19-го століття. Після цього Франція забрала всі права у маленької острівної держави. Але якщо бути чесними, то, крім втрати самостійності, французи принесли полінезійцям гамір великого світу і перетворили цю місцевість в симбіоз сучасності і архаїчності, що, власне, і приваблює сюди туристів.

Незважаючи на те, що Таїті зараз має автономію, Франція допомагає дотаціями, засобами, законодавчо. А на Таїті повсюдно звучить гарна французька мова і працює багато чиновників-французів. До речі, вже багато на Таїті і китайців – вони практично монополізували комерцію, тому що місцевим вона малоцікава.

Скромні полінезійські поселення почали перетворюватися в курорти, а деякі виросли навіть в міста, як, наприклад, столиця Таїті – Папіте (Папеете). Це цілком по-європейськи галасливе і густонаселене місто. Воно особливо не дивує екзотикою, його життя – ділове і досить звичайне. Усього на таїтянських островах живе 170 тисяч населення.

За фактом острови Французької Полінезії, включаючи Таїті, — Нуї і Іті – великий і маленький, північна і південна частина, з’єднані перешийком, — звичайнісінький рай земний. Температура тут не піднімається вище 30 і не знижується менш ніж до 22 градусів, при цьому температура води не буває нижче 24. Білі і чорні пляжі (пісок і дрібна галька), вічна суперечка синяви неба і океану – людина тільки тут розуміє, що є і інше життя, крім боротьби за існування.

Це світ квітів, пісень, танців і фарб. Вінок з тіарі – таїтянської гарденії, який всім приїжджим надягають на шию, символізує доброзичливе запрошення в цей чудовий світ. Тіарі – це квітка, що символізує Полінезію.

Це неспішний, доброзичливий світ. Але за неквапливістю і уявною лінню ховається спокійний розрахунок: все, що потрібно, буде зроблено вчасно, куди потрібно, таїтянець прийде вчасно, ну, може, трошки затримається. Якщо до нього з відкритою душею, то і він ваш навіки. Простодушність сплітається з спостережливістю, від поганих людей полінезійці намагаються триматися подалі, не вступаючи в суперечки.

Місцеве населення не розуміє, що таке працювати від зорі до зорі – просто не бачить в цьому сенсу. Тут своєрідне навіть багатство, бо бажання експлуатувати і захоплювати все підряд під себе не є головним, а просто – щоб життя було легке, сите і спокійне. До речі. навіть забезпечені люди на Таїті не вважають за сором працювати, і цілком можна зустріти серед тих, хто працює з туристами, людину, що має дуже хороший рівень життя.

Дуже цікаві на Таїті взаємини з алкоголем: його тут починають продавати рано вранці і тільки до десятої години ранку. І тільки у вихідні: в суботу і неділю! Далі – сувора заборона, позбавлення ліцензії, аж до кримінального переслідування. Але люди посміхаються і перебувають у настрої і без алкоголю: обстановка і краса навколо у їх розпорядженні. Але не забувайте про те, що життя на Таїті починається до сходу сонця, а до 5-6 ранку вже працюють всі магазини і кафе. І хто, в такому випадку, щось може сказати про лінь місцевого населення? Чим вони точно відрізняються від тих, хто живе в скаженому ритмі, — європейців і американців, так це філософським ставленням: якщо я не встиг це зробити сьогодні, навіщо засмучуватися – зроблю завтра.

Люди цінують просте, невигадливе життя, вміють задовольнятися малим і бачити, який прекрасний навколишній світ. Вірніше, вони просто живуть в гармонії з тим, що навколо.

Ми всі бачили яскраві і незвичайні полотна Поля Гогена, який прожив досить довго на Таїті. Які красуні зображені на його картинах, яка грація прозирає в відбитках зупинених миттєвостей! Насправді все навіть гарніше, бо століття змішання крові привели до появи нового покоління, серед якого зустрічаються неймовірно красиві обличчя. А витонченості та грації полінезийцям і так було не позичати.

Крім Поля Гогена, любили і провели тут чимало часу Джек Лондон і Сомерсет Моем. Гогена пам’ятають, і його музей – маленьку непримітну хатину – люблять і обов’язково показують приїжджим. Правда, картин його тут не побачиш, хіба що репродукції, все відвезено на материк.

Практично поруч з хатиною Гогена – величезний ботанічний сад, де ростуть екзотичні навіть для тутешніх місць рослини. Цей сад розбив ще на початку 20-го століття американський фізик Харрісон Сміт. Як завжди, поєднання фізики і лірики дало приголомшливі результати: зараз сад займає 127 гектарів і є прикрасою острова.

Гостям, які від’їжджають з Таїті, дарують намисто з черепашок – на пам’ять. Краще б не дарували – туга за Таїті залишається з людиною на все життя. Недарма Джеймсу Куку, який заходив на ці острови колись, довелося брати в полон місцевого вождя, щоб змусити його вигнати з острова матросів, які втекли з корабля: вони не хотіли нікуди їхати з Таїті…

Як живуть люди у світі: острів Таїті
Як живуть люди у світі: острів Таїті
Як живуть люди у світі: острів Таїті
Як живуть люди у світі: острів Таїті
Як живуть люди у світі: острів Таїті
Як живуть люди у світі: острів Таїті

©Олександрина Кругленко, InfoKava

Фото з сайтів
reports.travel.ru
abeltasman.ru
Dom-Hudozhnikov-Klassika

Поділитися статтею
Журналіст
Журналіст InfoKava. Пише про актуальні події в Україні та світі.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *