Так, 10 листопада 2015 року на сайті Infokava.com була розміщена інформація про Андрія Володимировича Луговського – у минулому капітана міліції, керівника УБОЗ Дніпропетровської області та начальника кримінальної розвідки ГУБОЗ МВС України. На даний момент Луговський займає посаду помічника начальника Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області.
У статті, розміщеній на сайті Infokava.com наведено деякі факти з біографії успішного кар’єриста Луговського та його сім’ї. Схоже, інформація журналістів, зібрана з відкритих джерел, дуже не сподобалася Андрію Володимировичу, який має «блискучу» репутацію і бездоганний послужний список.
Луговський, якого у вузьких колах називають «Андрюша-полтишок» (http://politica-ua.com і т. д), так як всі хабарі, які брав чиновник в погонах починалися від 50 000 доларів США (журналісти придумали? Ну, звичайно!), подав в суд на декілька видань, в тому числі Infokava.com за образу честі, гідності та ділової репутації. По всій видимості, начальник кримінальної розвідки ГУБОЗ МВС України вже тоді «мітив» на посаду помічника начальника Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області і йому зовсім не потрібні були компрометуючі відомості про не таке й вже прозоре минуле.
Справа проти незалежних ЗМІ розглядалася в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська під чуйним керівництвом головуючого судді Демидової Світлани Олександрівни. Зовсім не дивно і дуже передбачувано, що суд особливо без суду і слідства задовольнив позов Луговського і своїм рішенням зобов’язав незалежні ЗМІ виплатити чиновнику в погонах моральну компенсацію.
Чому без суду і слідства? Справа в тому, що відповідачем вказується ТОВ «Пеппер-Інвест» – підприємство, яке не має ніякого відношення до сайту Infokava.com і саме ТОВ «Пеппер-Інвест» має виплатити моральну компенсацію скривдженому Луговскому. Виникає відчуття, що суду просто надиктували хто, кому, скільки і за що повинен, бо представники Феміди навіть не спромоглися перевірити інформацію про потенційного кривдника “чесного” поліцейського.
До речі, судячи з інформації в інтернеті, це не перша «сліпа» справа, яку розглядала суддя Демидова С. О.
Так, Олександр Рубаха, член Дніпропетровського обласного Центру з питань прав людини провів 5-місячний, 12-ісковий, правозахисний експеримент у Жовтневому райсуді м. Дніпропетровська. Природно, юрист мав честь зіткнутися і з суддею Демидовою:
«Судья Демидова С.О. Дело № 201/6093/15-¬ц. Правда, когда я почитал ее отказное «решение» от 10.06.15г., то с трудом узнал свой иск.
Одно из моих требований к суду – обязать ответчика расторгнуть незаконный строительный Договор. Но Демидова даже не оценила его в этом смысле. К тому же в мотивировочной части своего «решения» она упомянула меньшую часть моих исковых требований. И не указала обстоятельства и доказательства, на которые я ссылался устно и письменно.
Плюс, судья Демидова успела «отметиться» еще в одном моем иске: по делу №201/10561/15¬-ц.
Она вынесла Определение от 22.06.15г., требовавшее, чтобы я уплатил суд.сбор 974 грн. 40 коп.
Между тем, в деле имеется Заявление с просьбой освободить меня от таких расходов в связи с тяжелым материальным положением. К нему приложен ряд подтверждающих документов. В том числе извлечение из моей сберкнижки. Из него видно, что я получаю пенсию в размере всего лишь 1.049 грн.
О том Заявлении и приложенных к нему документах Демидова в написала: «Истцом не дано необходимых и допустимых доказательств». Столь общую формулировку она может использовать во всех случаях, не утруждая себя добросовестным исполнением служебных обязанностей.
В Определении Демидова даже не упомянула доводы того моего Заявления. По сути, она его не рассмотрела, а проигнорировала».
Як бачимо, приймати “потрібне рішення” для Демидової – не вперше. Тобто по суті – під виглядом рішень по справах, судді-кидали виробляють макулатуру, видаючи її за сумлінне виконання своїх службових обов’язків. У результаті права невинних залишаються незахищеними.
На закінчення відзначимо, що зараз, після декількох місяців, інформації в інтернеті про Луговського Андрія Володимировича стало значно менше. Більш того, стали з’являтися статті, схожі на хвалебні оди: « … Звісно, радник голови Національної поліції Дніпропетровської області знає, про що говорить. Адже до цього він був капітаном міліції, керівником УБОЗУ, а також начальником кримінальної розвідки ГУБОЗ МВС України….»
Правда вона і є правда. І все таємне завжди стає явним. Скільки грошей не плати, народ України повільно, але впевнено відкриває очі і знімає рожеві окуляри.

