Чому блокада Криму зручна для кримчан і окупантів?

Дарья Вишнякова
Автор Дарья Вишнякова - Журналіст
3 хв читання

Товарна і енергоблокада потрібні проросійським кримчанам як повітря: тепер вони знову можуть повернутися до звичного режиму “очікування щастя”.

Особливість Криму в пострадянський період полягала в тому, що для нього теперішнє майже ніколи не було суб’єктним. Воно було лише полем бою між тими, хто хотів повернутися в минуле, і тими, хто мріяв про майбутнє. Теперішнє сприймалося як випадковість, яку треба перетерпіти заради настання “золотого століття”.

Коли в Крим прийшла Росія, для табору прорадянських хлопців настали важкі часи. Бо разом із прапорами і новими підручниками історії вони отримали неймовірне випробування: здійснення мрії. Вони отримали саме той Крим, про який так довго говорили і мріяли: без України і меджлісу, зате з Росією, яка “встає з колін”.

Вони отримали неймовірне випробування: здійснення мрії

Меджліс відсунутий і маргіналізований, представники ісламських течій виїхали, України на півострові більше немає. Чорноморський флот може не чекати 2017-го року, НАТО не прийде, а з Києва більше нікого не пришлють. У кримській держраді – тотальна одностайність, столиця півострову благоволить, опозиції немає ні в ЗМІ, ні у владі. Ось вона – уособлена мрія останніх двох десятиліть. І що тепер? Де закінчуються обставини, що заважали півострову жити добре, і починається сам Крим?

Проблема Криму була саме в тому, що сам по собі триколор жодної мрії про краще життя втілити не міг. Корупція, відкати, свавілля, байдужість, соціальне розшарування, зростання цін – список того, що не залежить від кольорів прапора, можна продовжувати довго. Але раніше було, як мінімум, уявлення про те, хто несе за це відповідальність – Україна. А збереження всіх цих проблем після приходу Росії руйнувало такий бажаний концепт “хепі-енду”, який ніби стався у березні 2014-го.

Довелося би вдивлятися у Росію. Виявляти там весь набір знайомих по Україні проблем, включаючи неофеодалізм. Відкривати для себе неготовність чиновників слухати сигнали “з місць”. Засмучуватися з приводу зростання цін і власної нездатності впливати на обставини. Напружено спостерігати за ненастанням “ста тисяч років безтурботного щастя”.

Довелося би вдивлятися у Росію. Виявляти там весь набір знайомих по Україні проблем
А дві блокади цю ситуацію змінили.

Саме вони зайняли порожню на той момент нішу “джерела всіх бід”. На них можна списувати будь-які недоробки і головотяпство. Їх можна робити козлом відпущення у всіх проблемних ситуаціях. Тобто щастя настане в той момент, коли будуть Міст і Енергоміст. А доти Крим переводиться в режим очікування, коли світле майбутнє відкладено, хоча й неминуче.

І це чортовськи зручна схема, що полегшує життя всім: від чиновника до пенсіонера. Тому що вона підміняє реальність нездійсненої мрії очікуванням неминучого щастя. А жити очікуванням простіше, ніж вдивлятися в реальність. Тим більше, що в такій схемі є головний елемент: винуватець бід. Той самий, на якого завжди можна перекласти відповідальність.

А що ще потрібно для щастя?

Павло Казарін – gazeta.ua

Поділитися статтею
Журналіст
Журналіст InfoKava. Пише про актуальні події в Україні та світі.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *