Ніякі, навіть самі прекрасні чужі землі, не стануть тією рідною колискою, яка зростила твоїх предків, тебе, і готова прийняти і зростити твоїх нащадків.
У багатьох з нас одна Батьківщина – Україна! Ми любимо її за безмежні, красиві, неосяжні простори. Оглядаючи з висока рідну землю, захватываешься її красою і величчю. Яка широчінь! Який простір!
Далі хочеться написати: “На заході виникають зелені Карпатські гори, на півдні золотиться море пшениці, на сході встають терикони донецьких шахт, на півночі багровіють червоною калиною лисиці. І все це моя Батьківщина – Україна”. Але ВІЙНА!…Війна – страшне слово. Це важке випробування для всього народу.
Я вірю, що зовсім скоро напишу про Україну: “… Яка у нас чудова країна! Надра повні корисними копалинами. Ліси повні птахами, звірами, грибами та ягодами. Річки, моря і озера повні рибою і морепродуктами. Степи повні хлібом, овочами і фруктами. і це все – наша Україна…”

