“А я їх згадав зараз, коли прочитав звіт Муженка про причини поразки в Донецькому аеропорту в січні 2015-го..”
– пише Юрій.
На думку журналіста, українська влада свідомо фальсифікує історію війни, за гроші платників податків – звіти по Иловайску, Дебальцеве, фільм “Рейд” – все це ланки одного ланцюга. А суд все ніяк не почнеться хоча б по Иловайску, хоча прокуратура обіцяла розпочати процес у серпні.
“Правда в тому, що Муженко сидів у надійному бункері, і не вжив жодних заходів, щоб врятувати захисників нового терміналу. Всі, хто міг ходити і пішов звідти вночі з 20-го на 21-е пішки – всі вижили. Якщо б за хлопцями, хоча б пішки були спрямовані підкріплення, то не померли б 6 поранених вночі в терміналі, не потрапили б інші в полон, не вбили б там Ігоря Браневицького…”
– пише Бутусов.
Ось що згадують про командуванні бійці, які стояли до кінця і вижили – Станіслав Стовбан, 81-я бригада:
“Ситуація була дивна, бо ми вже просто виживали, а командування казало: “Тримайтеся, все буде добре, до вас приїде підкріплення”. Ми пояснювали, що тут немає куди їхати, бо одні розвалини”.
Анатолій Свирид, 81-я бригада, стояв до кінця, не кинув поранених, до кінця надавав допомогу:
“Більше всього мене на війні вразила некомпетентність вищого складу, керівництва. Я просто не вірю, що можна бути такими бездарними. Чи це спеціально робиться, чи це вороги і з ними треба розбиратись. Якщо доведеться, то я піду знову воювати, але не при даному Генштабі. Або доведеться створювати зі своїх перевірених хлопців армію і вибирати собі командирів. Хороша пісня “Пливе кача”, але дуже часто вона звучить в Україні. Горе-генералам треба на похорони поїздити і батькам в очі подивитися”.

