Інженери Північно-Західного університету наділили мікрочіпи новою здатністю - здатністю літати. Як і насіння різних рослин, які розносить вітер, пристрої мають форму пропелера. Вони настільки маленькі і легкі, що здатні летіти по повітрю, що переносяться повітряними масами. А ще - це найменші літаючі конструкції, коли-небудь створені людьми. Пристрої в кілька разів менше мурашки і сонечка, проте зможуть спостерігати за поширенням вірусів. Після виконаної місії вони просто розчиняться. Про це повідомляє видання newatlas.com.
Раніше вчені розробляли системи, що дозволяють скидати різні датчики для фіксації і збору інформації з невеликих дронів або навіть з комах, але в новому проекті використовується інший підхід. Команда Північно-Західного університету звернула увагу на насіння таких рослин, як клен, які мають форму пропелерів. Таким чином, вони не падають прямо на землю, а ловлять вітер і летять, дозволяючи рослині поширювати свої насіння на набагато більші відстані.
Отже, вчені розробили крихітні пристрої, наділивши їх аналогічними аеродинамічними властивостями, але раніше вони змоделювали політ різного насіння. У підсумку, створена ними конструкція має три крила, що кріпляться до гумової підкладки, та електронні компоненти, згруповані в центрі. Електроніка є центром тяжіння, дозволяючи крилам ловити вітер. Нанобот має розмір менше 1 мм в діаметрі, що, за твердженням дослідників, робить його найменшими літаючими роботом з коли-небудь побудованих.
"Наша мета полягала в тому, щоб забезпечити політ малих електронних систем. Це дозволять нам поширювати функціональні мініатюрні електронні пристрої для вимірювання змін навколишнього середовища, моніторингу різного роду забруднень, відстеження поширення вірусів", - говорить Джон Роджерс, провідний автор дослідження.
В ході випробувань команда вбудувала в мікропроцесор датчики, джерело живлення, пам'ять і антену. Щоб продемонструвати широкий спектр завдань, які можуть виконувати ці пристрої, команда обладнала їх різними датчиками, які можуть виявляти тверді частинки в повітрі, визначати баланс pH у воді або рівень впливу сонця.
Дослідники говорять, що їх можна скидати з літаків або будівель, щоб вони розосередилися по великій території. І як тільки вони закінчать свою роботу, то буквально розчиняться, ніби їх і не було.
"Ми використовували полімери, що розкладаються, компостні провідники і розчинні інтегральні мікросхеми, які природним чином перетворюються в екологічно безпечні кінцеві продукти при контакті з водою", - говорить Роджерс.
