Україна і Китай 30 червня підписали міжурядову угоду про співпрацю в галузі будівництва інфраструктури. Про це прес-служба міністерства повідомила 6 липня. Документ підписали міністр інфраструктури Олександр Кубрак і міністр комерції КНР Ван Веньтао. Серед пріоритетів співпраці - залізничний транзит, аеропорти, порти, комунікації та муніципальне інженерне будівництво. Угода підписана після скандалу з відкликанням підпису в ООН постанови про уйгурів. Київ приховував це шість днів, мабуть, розуміючи, що пішов на змову з країною, яку на Заході відверто називають ворогом. Натомість зрадивши інтереси Заходу, Україна отримає від Китаю кредити на пільгових умовах. Арахамія вибухнув дифірамбами комуністам Китаю, вразивши навіть своїх соратників тим, що цілі у України і Китаю спільні, а тому Україні потрібно у Китаю вчитися.
"Угода між Кабінетом Міністрів України та урядом Китайської Народної Республіки передбачає залучення коштів на пільгових умовах від уряду КНР, необхідних для реалізації інфраструктурних проєктів", – зазначили в міністерстві.
Заступник міністра інфраструктури у 2016–2019 роках Віктор Довгань написав 6 липня у Facebook, що переговори щодо підписання угоди тривали із 2018 року.
За його інформацією, угода з Китаєм дасть змогу залучати пільгові кредити "Ексімбанку" – до 2% річних на 15 років, а також реалізувати пілотні інфраструктурні проєкти – міст біля Кременчука Полтавської області та першу чергу кільцевої дороги Києва.
Гонконзьке видання South China Morning Post 5 липня написало, що угоду було підписано за кілька днів після відкликання Києвом підпису під заявою ООН щодо ситуації з правами людини в китайській провінції Сіньцзян.
Журналісти зазначили, що Україна намагається збалансувати відносини з Пекіном і Заходом, тому що зацікавлена в китайських інвестиціях.
The Associated Press, посилаючись на джерела в дипломатичних колах, писало, що Китай шантажував Україну на засіданні Ради ООН із прав людини, погрожуючи заморозити постачання 500 тис. доз вакцини проти коронавірусу. За даними агентства, Пекін у такий спосіб домагався відкликання Україною свого підпису під заявою про ситуацію в Сіньцзяні.
Представництво України при ООН та інших міжнародних організаціях 25 червня підтвердило відкликання підпису під заявою ООН щодо уйгурів. Причин відкликання підпису не було зазначено.
Українські правозахисні організації, коментуючи відкликання Києвом підпису, заявили, що індиферентне ставлення до масових порушень прав людини неприпустиме.
"Нехтування принципами прав людини в обмін на певні блага від іншої держави виглядає як компроміс зі злом", – зазначили правозахисники.
У провінції Сіньцзян проживає більшість уйгурів – представників тюркомовної народності, які сповідують іслам (мусульмани-суніти).
Їхня чисельність у Китаї – приблизно 10 млн. За оцінками правозахисних організацій, понад 3 млн уйгурів і представників інших мусульманських меншин перебувають у так званих таборах для перевиховання, де їх примушують відмовитися від їхньої релігії, культури та мови.
Китай заперечує будь-який утиск уйгурів, заявляючи, що табори, в які вирушають представники цієї національності, потрібні для професійної підготовки громадян. Однак, за даними ООН, в уйгурів та інших представників релігійних меншин у тюрмах Китаю можуть примусово вилучати внутрішні органи.
* * *
Політичний аналітик Андрій Бузаров назвав причини політичного зближення Китаю з Україною. Це пов'язано з прагматизмом китайського уряду, яке активно замінює європейських інвесторів.
"Однією з головних причин політичного зближення двох країн є економічна тенденція. У нас відбувається відкриття ринку землі, величезна кількість запусків інфраструктурних проектів. Іноземні інвестори із Заходу і Європи не поспішають, зважаючи на відсутність чіткої системи боротьби з корупцією і традиційну недовіру на Заході політичним "елітам" в Україні. Китайці на це все дивляться більш прагматично. Вони готові входити в проекти, попри існуючі проблеми у нас", - розповів експерт.
На сьогодні Китай є важливим геополітичним гравцем, особливо, для України. У відносинах між державами необхідно акцентувати увагу на економічних відносинах, адже китайська сторона, на відміну від західних партнерів, завжди виявляла готовність співпрацювати, вважає експерт. Понад те, представники Китаю відкрито заявили про готовність до всебічної співпраці з Україною, відзначає аналітик. Наразі, на його думку, наступний крок повинен зробити Президент Володимир Зеленський.
"Що це означає, і які будуть документи ухвалені під ось цей особливий формат всебічного співробітництва - залежить від Президента Володимира Зеленського. І я думаю, що китайська сторона вже визначилася з форматом співпраці. Тепер українська сторона повинна зробити крок назустріч. Можливо, це має бути поїздка Зеленського в Китай, або ж зустріч президента з кимось із китайських лідерів для визначення формату", - додає Бузаров.
Важливим нюансом на сьогодні залишається реакція США. За припущеннями аналітика, Китай і Україна також зблизилися на тлі погіршення особистих відносин між Офісом Президента України і адміністрацією президента США Джо Байдена.
Бузаров зазначає, що "на сьогодні є дуже великий рівень недовіри між двома офісами". Україна, своєю чергою, намагається диверсифікувати зовнішню політику за рахунок такої гри на геополітичних полюсах.
"Я думаю, що проблема не конкретно в Україні і в США. Проблема в політичній еліті України, яка не змогла системно поставити вище інтереси українського суспільства і країни над своїми приватними інтересами, і ситуація з Китаєм показує, що ми спочатку показуємо негативне ставлення до китайців, а тепер навпаки. Якби у нас була чітка системна політика, ми б спочатку йшли з Китаєм об руку, але цього не було. Тобто Україна стала заручником приватних інтересів політичної еліти", - резюмував експерт.
Нагадаємо
Керівник фракції "Слуга народу" у Верховній Раді і голова політради партії Давид Арахамія в інтерв'ю китайському держагентству Xinhua заявив, що принципи правління "Слуги народу" і Компартії Китаю "багато в чому збігаються". Голова політради "слуг" також повідомив, що: "Україна сподівається перейняти позитивний досвід Китаю в області економічного розвитку".
Водночас, заступник голови партії "Батьківщина", народний депутат Вадим Івченко вважає, що компліментарні заяви українських чиновників, зокрема, голови фракції "СН" Давида Арахамія у бік КНР і її комуністичної партії викликають занепокоєння в контексті візиту Президента України Володимира Зеленського в США.
При цьому країни G7 прагнуть скласти конкуренцію Китаю, і раніше на саміті в Великої Британії лідери "Групи семи" прийняли план підтримки країн з низьким і середнім рівнем доходів у вдосконаленні їх інфраструктури. Протистояти зростаючому впливу Китаю на саміті закликав президент США Джо Байден. Як повідомлялося, вищі посадові особи адміністрації США стверджують, "що китайські інвестиції обходяться занадто дорого".
* * *
Борислав Береза
Це дуже важлива інформація. Прочитайте її до кінця. Тому що завтра може бути пізно.
Китай - це одна з двох наддержав. Чи важливо Україні взаємодіяти з Китаєм? Безумовно. Чи варто Україні копіювати китайську державну модель? Ні. І не тільки тому, що Україна не має можливостей для її реалізації, а й тому що вона базується на обмеженні прав і свобод громадян. В Конституції чітко записано вектор України - ЄС і НАТО. Там немає вектора на обмеження свободи слова, на кілька видів комуністичної партії, на напади на правозахисників, на глобальну цензуру і на порушення прав і свобод. А в Китаї все це є. Якщо сумніваєтеся, то вивчіть звіти Amnesty International і International Service for Human Rights.
Китай пропонує дешеві гроші. Багато грошей. І майже під такий же відсоток, як і МВФ. Але на відміну від МВФ не вимагає проводити реформи, зменшувати витрати держапарату і коригувати бюджет з реальними доходами і звичайно не вимагає контролювати свій дефіцит бюджету. І при цьому у країн, які співпрацюють з Китаєм зростає борг перед кредитором. А Китай спокійно і смиренно терпить це до того моменту, як борг доходить до якоїсь критичної суми. І тоді Китай дуже ввічливо і переконливо вимагає повернути борг. Як я вже писав раніше, Китай - це одна з 2 наддержав і він вміє добиватися повернення боргів. Вважається, що Пекін технічно нав'язує нужденним країнам свої кредити, за якими їх некомпетентні лідери не можуть розплатитися. А коли немає грошей, то він забирає в рахунок боргу видобуток копалин - металу, нафти і газу. Забирає так само енергогенеруючі компанії, порти та інші активи. Все це показує, що цілі Китаю далеко не альтруїстичні.
Приклади цього можна побачити в Африці. Почнемо з того, що Африка займає ключове місце в проекті «Один пояс і один шлях», який покликаний посилити геополітичний вплив Піднебесної і надати їй доступ до африканських запасам нафти та інших природних ресурсів, а також стратегічним точкам на карті. І треба враховувати, що Україна розташована не менш цікаво для Китаю. Головною умовою Китаю є те, що всі об'єкти будують китайські робітники з китайських будматеріалів і з використанням китайської техніки. В результаті Китай кредитує країни в Африці і забезпечує свої компанії роботою. За даними McKinsey, у 2017 році в Африці працювали понад 10 000 китайських компаній, а найбільший інтерес для Китаю представляли Нігерія, Замбія і Танзанія.
За даними інституту Брукінгса, в період з 2000 по 2017 роки Китай позичив африканським країнам понад $ 140 млрд, причому, левова частка цих кредитів припала всього на кілька багатих ресурсами країн. Зокрема, найбільш привабливими з точки зору Пекіна виявилися такі сектори, як транспорт, енергосистема і видобуток корисних копалин. Справедливість звинувачень в тому, що Китай продумано заганяє потребують країни в боргову яму, знайшли підтвердження в Замбії. Країні не вдалося розплатитися по кредитах, і вона була змушена передати Китаю великі державні активи в якості забезпечення. Точна сума боргу Замбії перед Піднебесної невідома, але агентство Reuters оцінює її в $ 3.1 млрд, а уряд США - і зовсім в $ 10 млрд. І Китай уже контролює Національну радіомовну корпорацію Замбії (ZNBC).
Але навіть в Африці усвідомили небезпеку такого кредитування і уряди багатьох країн стали відмовлятися від таких кредитів. Ще в 2018 році Сьєрра-Леоне рішуче відмовилася від будівництва $ 320-мільйонного аеропорту в передмісті своєї столиці Фритауна. Проект повинен був фінансувати Пекін, але керівництво цієї африканської країни вважало його економічно недоцільним і непотрібним. В середині 2019 року Танзанія призупинила програму спільного з Пекіном будівництва найбільшого в Східній Африці порту в танзанійському Багамойо. Передбачалося, що китайська Merchant Holding International буде єдиним оператором порту. До речі, Пекін активно кредитує Білорусь. І це дуже показово.
У соцмережах все дружно "розмазують" Арахамію за його захоплення Компартією Китаю і за фразу про спорідненість ідей їх # КПК і партії "Слуга народу"...
Так, комуністи Китаю - це не ті комуністи, яких ще пам'ятаємо ми. Це давно націонал-патріотична партія, яка використовує ринкові методи розвитку економіки - зберігши при цьому диктатуру партії (а не однієї людини) при управлінні державою. І так - їх методи управління в країні авторитарні. Для Китаю в цілому це ніби й непогано: стабільність, планування і тп. А ось для китайців - не дуже: це тотальний контроль і навіть репресії (як у випадку з уйгурами).
Зрозуміло, що за сказаною Арахамією протокольною нісенітницею криються таємні бажання влади - отримати тотальний контроль за власними громадянами, а також закатати прояви їх невдоволення під плінтус. Недарма ж навіть Путін в Концепції зовнішньої політики вказав Китай орієнтиром для РФ.
Але тут є один важливий момент: можна скільки завгодно захоплюватися Китаєм, але ось китайцем в Китаї бути дуууууже важко))) Українці будь-якої диктатури - особистості або партійної, не приймуть точно.
Загалом, це - мегаскандал, який ще незрозуміло як відгукнеться відносинами з Вашингтоном. Не здивуюся, якщо Білий дім взагалі відкличе запрошення Зеленському. Отже, що ми маємо? Офіс президента і Кабмін тиждень приховували від українців інформацію про підписану угоду між Україною і КНР. При цьому державні ЗМІ Китаю відкрито пишуть про те, що Київ пішов на угоду, відкликавши підпис під резолюцією ООН із закликом вивчити ситуацію з правами людини в Сіньцзяні. Іншими словами, Київ обміняв права людини і наших західних союзників (США в першу чергу) на китайські кредити, за які Китай же будуватиме в Україні аеропорти, швидкісні залізничні магістралі, вокзали, мости і дороги. Китайська преса також радіє, що Київ потрапляє в сферу впливу Пекіна.
Дивіться, хто відзначився на презентації мемуарів Сі Цзіньпіна. Новинський, Немчинов, Арахамія, Тимошенко, Уруський. Всі, хто кріплять дружбу з комуністичним Китаєм. Як цікаво.
Глава фракції Слуга народу у Верховній Раді Давид Арахамія заявив, що принципи політсили і Комуністичної партії Китаю багато в чому збігаються, оскільки їх девізом є «служіння народу».
На його думку, «китайське диво» стало можливим завдяки довгостроковій стабільності проведеної КПК політики.
Арахамія заявив, що Китай є для України прикладом і стратегічним партнером в модернізації країни.
А американці тим часом підрахували розміри корупції у Зеленського. Це рекордне зростання в $ 40 млрд на рік. Таке ось «китайське попередження».
