Наприкінці березня 2017 року Національна комісія з регулювання ринку енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) знову застосувала формулу "Роттердам+" і підняла оптову ринкову ціну (ОРЦ) на електроенергію.
Що сталося? По-перше, затверджене комісією зниження на 5,8% з 1 квітня було скасоване. По-друге, НКРЕКП ще може підвищити ОРЦ та тарифи з 1 липня.
Відповідне рішення було ухвалене, м'яко кажучи, не зовсім "чистим" способом.
Так, під час відкритого засідання комісії в присутності журналістів та народних депутатів члени НКРЕКП проголосували за те, щоб залишити ОРЦ на попередньому рівні, але в опублікованій постанові вже було зростання ціни з 1 липня на 1,8%.
Протягом останнього року такі підвищення оптової ціни були причиною зростання тарифів для непобутових споживачів. Це, своєю чергою, спричинило збільшення тарифу на воду (40% затрат водоканалу — електроенергія), зростання цін на проїзд у метро, електротранспорті та стало одним із факторів інфляції.
Навесні 2017 року оптова ціна знову стала вищою, ніж у сусідніх європейських країнах, а тариф теплової генерації, який формується за формулою "Роттердам+", у березні-травні перевищив 60 євро за МВт-г, що на 50% більше, ніж у сусідів.
При відкритих ринках споживачам було б дешевше купувати електроенергію у Європі. Проте в Україні імпорт закритий, а ринок ізольований та монополізований.
Зате відкритий експорт, тому ДТЕК продає електроенергію у Європу. Причому продає за нижчими цінами, ніж на внутрішньому ринку українському споживачу. За інформацією ЗМІ, у Молдову ДТЕК поставляє українську електроенергію по 44,7 євро за МВт-г, що також нижче, ніж оптова ціна на електроенергію в Україні.
Ціни на електроенергію, травень 2017 року
* - порівняння з оптовою ціною електроенергії в Україні, ** - курс грн/євро — 29,5
При формуванні кінцевих тарифів для непобутових споживачів НКРЕКП з січня 2017 року перейшла до нової, на мою думку, непродуманої та контроверсійної моделі. Тепер в Україні не єдині тарифи для споживачів у всіх регіонах, а різні.
Це спричинило суттєве зростання тарифу для споживачів в аграрних та депресивних регіонах, де менш розвинута велика промисловість.
Хоча ця концепція має обґрунтування, існує низка суттєвих недоліків та негативних наслідків такого підходу.
По-перше, депресивні регіони стають ще менш привабливими для відкриття та роботи підприємств, збільшується навантаження на малий та середній бізнес.
По-друге, така модель створює нерівні правили гри для підприємств-конкурентів у різних регіонах, де різниця в тарифах на електроенергію може становити 15-40%.
По-третє, у деяких областях це спричинить додаткове зростання тарифів на воду та додаткове навантаження на бюджет (бюджетні установи та організації).
По-четверте, така модель поглибить розрив між багатими та бідними регіонами.
Найбільше платитимуть за електроенергію споживачі Луганської, Тернопільської, Івано-Франківської та Кіровоградської областей — понад 2 грн за 1 кВт-г без ПДВ.
Енергопостачальні компанії, споживачі яких платитимуть найвищі та найнижчі тарифи, квітень 2017 року
Найнижчі тарифи, 1,34-1,37грн за кВт-г, встановлені для споживачів компанії "ДТЕК високовольтні мережі". Це штучно створена "неприродна монополія", яка обслуговує великі підприємства групи СКМ Ріната Ахметова у різних областях.
Цей тариф отримуватимуть "Північний ГОК", "Центральний ГОК", "Азовсталь", "ММК ім. Ілліча", "ДТЕК Павлоградвугілля" та деякі інші підприємства групи.
Тариф для цих підприємств навіть нижчий, ніж для населення, що споживає понад 100 кВт-г на місяць. Враховуючи, що населення є кінцевим платником ПДВ, то його тариф де-факто на 25% вищий, ніж тариф для підприємств групи СКМ.
Звичайно, можна зрозуміти ситуацію, коли бізнес як великий споживач платить нижчий тариф, ніж дрібний побутовий споживач. Проте показово, що такі сприятливі умови надаються лише окремим компаніям одного акціонера.
Компанія ДТЕК продає електроенергію за високим тарифом, але для своїх бізнесів купує струм за найнижчими в Україні тарифами. Для всіх — "Роттердам+", для себе — "Роттердам-". Про рівні правила гри говорити не доводиться.
Зрештою, при новому перерахунку формули "Роттердам+", при введенні RAB-тарифів, при "зелених" тарифах, які у найбіднішій країні Європи у 1,5-2 рази вищі, ніж у багатих державах, тарифи на електроенергію можуть рости знову і знову.
Причина — регулятор не виконує функцій арбітра. Енергетичний бізнес монополізований, а споживач розпорошений. Цю ситуацію потрібно виправляти, поки зростання тарифів не набуло загрозливих для економіки масштабів.
АНДРІЙ ГЕРУС
екс-член НКРЕКП, член правління бізнес-ради "Ціна держави"
epravda.com.ua
